Аналітика

Центр комерційного права видав методичний посібник «Звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності у виконавчому провадженні» для приватних і державних виконавців, арбітражних керуючих, адвокатів, юрисконсультів, патентних повірених, фахівців у галузі права та у сфері інтелектуальної власності, викладачів і студентів юридичних вузів.

Про це на свої сторінці у Фейсбук сповістив заступник міністра Юстиції Сергій Шлкляр.

За словами чиновника, посібник висвітлює порядок та особливості звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності як на один з активів боржника, за рахунок реалізації якого можна повністю або частково виконати рішення майнового характеру.

Читайте також: Сергій Шкляр: Відповідальність сторін виконавчого провадження

— Сподіваюся, що викладені в цьому посібнику методичні рекомендації стануть дієвим інструментом у діяльності державних та приватних виконавців, а стягувачів зможуть зорієнтувати на можливий пошук додаткових резервів у виконавчому провадженні, — написав Сергій Шкляр.

Раніше Сергій Шкляр розповів, що ніякого «віджиму» майна у українців приватними судовими виконавцями не буде.

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ну що ж, усі усе зрозуміли. Після акцій протестів, уміло заглушених владою, постає питання щодо неї.

Вона краща, гірша чи така сама – в ставленні до протестів, до розхитування човна, до вуличних акцій? Чи не породили ми владу, яка буде захищатися спецпризначенцями так само, як і попередня? Чи не маємо ми грамотних хитрунів, які вміють не менш грамотно розводити?

Гості:

– Микола Голомша, екс-заступник Генпрокурора

– Олег Петренко, народний депутат, корпус «Азов»

– Іван Лозовий, «Рух боротьби з корупцією»

– Олег Барна, народний депутат, БПП

ZIK


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Учасники протестів, які тривають під Верховною Радою, серед інших, висувають вимогу зняття депутатської недоторканності. Але якщо влада піде на поступки, відповідне рішення вступить у силу не раніше осені наступного року.

Про це журналісту видання Persona.Top розповів народний депутат від партії БПП “Солідарність” Юрій Македон, який є співавтором відповідного законопроекту.

На сьогоднішній сесії розглядатимуть одразу два схожих проекти закону — Про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) №6773 від 19.07.2017 та Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) №7203 від 17.10.2017 .

Перший ініціювали 158 депутатів з різних фракцій, серед яких і нинішні депутати-мітингувальники: Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, Юрій Дерев’янко, Олег Барна та інші. Його внесено 19 липня цього року. Однак команду депутатів спробував обігнати Президент, який 17 жовтня, в перший день протестів, вніс схожий законопроект.

—  Будь-який з цих законопроектів може бути прийнятий лише через рік, —  констатує Юрій Македон, який є співавтором першого з них. — Тому що це — зміни до Конституції, а вони мають розглядатися на двох чергових сесіях. Зараз почалась тільки перша сесія, за умови включення обох проектів до порядку денного, їх направлять до Конституційного суду для надання висновку. Якщо висновок буде позитивним, це означає, що законопроект буде поставлено на голосування, і його мають підтримати 300 депутатів.

Тобто максимум, який можна “витиснути” з цієї сесії — це включення законопроекту в порядок денний та запуск довготривалого процесу його прийняття. Основний бій буде тоді, коли постане потреба набрати триста голосів при вирішальних голосуваннях за зміни до Конституції.

Між законопроектами депутатів та президента є певна різниця:

— Ми просто виключили частину першу зі статті 80, а Президент виклав їїв іншій редакції. І в нього також є пункт про те, що цей законопроект вступає в силу з 2020 року.  Обидва можуть бути прийняті протягом року, але “президентський” вступить в силу за три роки.

У той же час наявність другого законопроекту суттєво позбавляє шансів на більшість голосів перший з них, адже президентський блок та інші його прихильники можуть віддати голоси за  №7203, залишивши перший проект “за бортом”.

— Є шанс, що депутати проголосують хоча б за один з них, я голосуватиму за кожен, —  говорить нардеп. —  Не хотілось би, щоб окремі політсили спекулювали на цьому і говорили, що “ми не будемо голосувати за ваш законопроект, бо у нас є кращий”. Якщо депутатів пустять до парламенту, то я думаю, голосів на включення до порядку денного має вистачити. Обидва законопроекти будуть розглянуті й передані в Конституційний суд.

Українську Конституцію збираються змінювати ледь не до кожних виборів. До появи сьогоднішніх законопроектів у парламенті був ще один, про який уже всі забули. Законопроект № 1773, який мав на меті зняти недоторканість і з депутатів, і з суддів, але коли його направили на розгляд Конституційного суду, то отримали висновок, що в частині зняття недотовканості з депутатів нема порушень Конституції, а в частині суддів — є. Маючи негативний висновок, законопроект змушені були відкликати.

Зараз стаття 80 Конституції України має таке викладення: “Народним депутатам гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати  України  не  можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані”.

Автор: Ірина Басенко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В України з’явився шанс нарешті отримати План дій щодо членства в НАТО. Справжнім проривом вітчизняної дипломатії стало рішення Постійного комітету Парламентської асамблеї НАТО, який на початку жовтня задовольнив заявку України на проведення весняної сесії Асамблеї 2020 року у Києві.

Про це журналісту журналу PERSONA.TOP розповіла народний депутат, член фракції “БПП Солідарність”, голова Постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО Ірина Фріз.

— Чому Україні так складно вступити в НАТО? Ряд європейських країн приймали в НАТО доволі швидко.

— Питання вступу до НАТО означає, що мають відбутися всі процедурні рішення, які дали б можливість Україні подати заявку і претендувати на те, щоб її задовольнили. Кілька разів за часів незалежності ми втрачали можливість отримати План дій щодо членства (ПДЧ). Зокрема, у 2008 році під час саміту в Бухаресті в останню мить не було проголосоване відповідне рішення українського парламенту, питання набрало 222 голоси замість необхідних 226. А перед тим, у 2006-му, відповідну руйнівну роль зіграв Віктор Янукович, який був прем’єр-міністром і просто не подав відповідної заявки.

— Що було б, якби тоді, у 2008-му, ПДЧ ми все-таки отримали?

— Тим планом була б запропонована програма реформ сектору безпеки й оборони України, яку ми мали б втілити. Ситуація аналогічна прийняттю безвізу. Коли ми виконали всі 144 вимоги, то, попри те, що ми перебуваємо у стані відкритої військової агресії, отримали безвіз. І це є безпрецедентним випадком в історії Європейського Союзу.

Так само я розраховую, що якщо ми будемо виконувати зараз річну національну програму, то зможемо претендувати на те, щоб подавати заявку, яка буде розглянута і задовільнена.

Національна програма є таким собі міні-форматом ПДЧ, ми маємо якісно її виконувати і відповідати маркерам, які встановлені на кожен рік, звітувати перед Альянсом про виконання певних обов’язків, які ми взяли на цей рік як держава.

Критеріїв, яким має відповідати держава — член НАТО, дуже багато: насамперед це відповідно орієнтована економіка та армія. Озброєння, форма, рівень навчання спеціалістів, матеріально-технічне забезпечення армії, аж до якості пального і затвердженого складу сухпайків та аптечок — усе це має бути за стандартами НАТО, єдиними для всіх 29 країн Альянсу. Підрозділи різних країн мають бути однаковими у своїй підготовці, мати єдину мову бойових операцій, статути і тактичні інструкції, щоб за необхідності підрозділи з різних країн могли взаємодіяти як одна велика армія. Тому, аби отримати ПДЧ, Україні потрібно провести відчутні реформи та широко інформувати про них суспільство, аби під час імовірного референдуму українці сказали НАТО “так”.

— Коли ми можемо розраховувати за таких умов на отримання Плану дій щодо членства?

— У 2020 році, не раніше. І це за умови напруженої роботи, яка приведе нашу економіку та обороноздатність до стандартів НАТО.

— План дій для всіх однаковий чи для кожної країни пишеться індивідуально?

— Для кожної країни індивідуально, більш того, є певні політичні обставини, які дають можливість країнам, які не виконують певних умов, все одно ставати членами Альянсу. Але це — політичні рішення. Такий приклад можна навести з країнами Балтії у 2004 році. Вони стали членами Альянсу навіть раніше, ніж членами Європейського Союзу. Тоді їх врятували від російського наступу цим рішенням. Зараз ці країни є нашими адвокатами на всіх міжнародних майданчиках, тому що вони розуміють роль і відношення Російської Федерації до них. Достатньо подивитися на Україну. НАТО гарантує їм безпеку, адже це альянс, який побудовано на захисті цінностей і прав кожного його члена.

— А чи може теоретично Росія вступити в НАТО, якщо витримає всі умови?

— Ні, не може. Жодних умов не існує. Країна, яка пропагує агресію по відношенню до інших держав, не може бути захисником цінностей, які проголошує Альянс. На мою думку, така ситуація виключена.

— Який зараз рівень співпраці з НАТО? Які програми реалізуються у сфері оборони та безпеки?

— За останні роки трапився прорив у питанні співробітництва з НАТО. Ми як держава виявилися здатними протистояти найбільшій армії на континенті, отримали безвіз і небачений досі рівень співпраці з Альянсом. Зараз у нас 40 спеціалізованих програм розроблено і втілюється у Збройних силах України, Національній гвардії, у секторі безпеки та оборони, прикордонній службі, у службі надзвичайних ситуацій. У нас працює десять окремо утворених цільових фондів для України. Інструктори, фахівці навчають наших військових і в таких сферах, як кібербезпека, оснащення, боєготовність. Тобто у нас зараз безпрецедентний рівень співпраці з НАТО, такого не було ніколи.

Ірина Басенко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

15 октября 1959 года в подъезде своего дома в Мюнхене был убит Степан Бандера.

Был убит не Моссадом, который находил причастных к Холокосту по всему миру и ликвидировал; не немцами, освободившимися от нацисткой заразы; не агентами Запада, который воевал с Рейхом и понес многомиллионные потери – нет, не ими. Убил Бандеру сотрудник КГБ Богдан Сташинский. На похоронах присутствовали делегации стран со всего мира. Пришли тысячи людей. Могилу засыпали, привезенной из Украины землей и окропили водой из Черного моря.

Несколькими годами ранее Нюрнбергский суд признал Степана Бандеру и его национально-освободительное движение потерпевшими от рук фашистов. А до этого было несколько лет концлагерей… Бандера – человек трагичной и тяжелейшей судьбы. Человек – скала. Несломленный защитник своей страны. Действительно веха и символ украинской истории. Непоколебимый, запредельно храбрый, одержимый любовью к родине, он сделал для сохранения Украины со своими соратниками всё, что мог и даже больше. Этот человек невероятной силы духа и целеустремленности.

Его страну, его народ, его родную землю физически вымарывали с карты мира большевики, устраивая Голодомор, проводя политику насильственной русификации, расстреливая всех несогласных, всю интеллигенцию, убивая людей за лишний хлебный колосок в подвале. Он не сдался и сопротивлялся. На его страну вошла немецкая машина смерти. Он не сдался, он сопротивлялся. На его страну покушалась Польша, ненавидя все украинское. Он не сдался, он сопротивлялся. И, внимание: все это происходило одновременно. И Бандера выстоял.

Нет, он не был ангелом. В то время кровь лилась рекой по улицам, в крови были абсолютно все. И Бандера не был гуманистом. Но он и не должен был им быть. Бандера был поставлен историей, не знающей пощады и справедливости, в такое положение. И он делал, что должен в конкретное время и в конкретном месте. И делал он это с самой благородной и достойной целью на свете – спасение своего родного края и сохранения самобытности своего народа. Чтобы дети Украины сегодня знали свой язык и имели свою культуру. Чтобы дети Украины сегодня в принципе Были. Он дал будущее своей стране. По крайней мере внес свой огромный вклад.

И сегодня это будущее теми же самыми методами пытаются отнять потомки тех, кто вырезал украинские деревни 70 лет назад.

Хочу, чтобы помнили. Там, где в украинскую землю упадет один украинский защитник – вырастут плечом к плечу еще сто. Украина защищается. Украина в своём Праве. Она, как никто заслужила Быть Собой. Украина будет жить. Оккупанты все умрут.

Александр Тверской Обозреватель


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Три роки тому Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, яка стала чинною з 1 січня минулого року.

Частиною Угоди став розділ про зону вільної торгівлі з країнами ЄС. Практично повне скасування тарифів для ввезення продукції до ЄС створило додаткові конкурентні переваги для українських товарів і послуг на ринку ЄС, розширило доступ до єдиного ринку і, зрештою, підвищило інтерес до торгівлі з обох сторін. Хто з українських підприємців і за яких умов зможе ефективно скористатися новими можливостями та які проблеми стоять перед українськими виробниками, ми запитали в Олега Мирошніченка, експерта з експорту до країн ЄС.

Режим вільної торгівлі з ЄС не є чинником, котрий змінить економіку України вже завтра. Однак це великий шанс пришвидшити якісні зміни в українських компаніях. Чи скористається український бізнес цими можливостями, залежатиме від кожного окремого власника.

“Навіть для того, щоб серйозні західні компанії заходили на наш ринок продавати свої товари, їм потрібне зрозуміле і передбачуване бізнес-середовище, тому що в продажі теж вкладаються кошти, готується персонал і так далі. Якщо бізнес-клімат поганий, то і продавати в такій країні непросто, особливо коли мова йде про продукти, що потребують складного сервісу. У свою чергу, виробництво конкурентоспроможної продукції для українського експорту також потребує активних закупок компонентів і технологій не лише українського, але й іноземного виробництва”, — говорить Олег Мирошніченко.

Пора відмовлятися від принципів 90-х

Для виходу на закордонні ринки нам потрібна віра в себе, підкріплена наполегливою працею. Однак український бізнес має набути нової якості та відмовитися від підходів, сформованих у 90-х роках.

“Тоді нормальний сервіс не надавався. І коли люди платили за товар, він міг бути зовсім не тієї якості, яка передбачалася від початку. У нас поширені випадки, коли відкривається нова компанія і заявляє про себе на ринку з гідною якістю товару. Потім минає два-три місяці, люди звикають до якості і набувають певної лояльності, а якість тим часом починає погіршуватися. У своїй переважній більшості український бізнес і дотепер не налаштований на довгу гру – підприємець заходить у певний сектор, працює у ньому певний час, “робить гроші”, і як тільки зникають великі заробітки, йде в іншу нішу. А між тим серйозний бізнес – це те, що англійською мовою називають commitments – це фанатичність, одержимість своїм продуктом, це бажання подарувати людям нову ціннісну пропозицію. Це довга гра в одній ніші. Такий підприємець не полишає свого задуму після перших труднощів, а шліфує продукт і бізнес-процеси до досконалості, він живе потребами клієнта і зрештою стає великим гравцем”, — пояснює Олег Мирошніченко.

За його словами, коли мова йде про базові сировинні товари, які є у всіх, то їх теж можна продавати і їх будуть брати, але це екстенсивний спосіб розвитку економіки.

“Не думаю, що на даному етапі цей шлях є для нас перспективним. Усі мають зосередитися на максимальному нарощуванні доданої вартості”, — переконаний експерт.

Малому бізнесу варто знаходити свою нішу

Вихід на нові ринки – чи то в режимі вільної торгівлі, чи без нього – потребує ресурсних інвестицій: грошей, часу, вивчення ринку. І тут великі компанії мають “перевагу першого ходу”, оскільки реалізація помилкових експортних стратегій не створює для них значних ризиків. З іншого боку, малий та середній бізнес змушений підходити до розбудови присутності на іноземному ринку більш виважено, враховуючи більші ресурсні обмеження.

Але одна справа — зайти на ринок, а інша – завоювати довіру і вибудувати тривалі системні стосунки з партнером, утриматися на ринку і досягти довготривалих повторних замовлень. Тут шанси на успіх для малого і великого бізнесу практично однакові — за тієї умови, що кожен бізнес шукатиме собі партнера подібного розміру.

“Малим підприємцям не треба йти у чужі ніші і грати на полі великих гравців. Цільові сегменти малого бізнесу менші за обсягами, більше пристосовані до особливостей і потреб клієнтів, більш маржинальні – з товарами середнього сегменту і вище, а краще – преміум-класу”, — говорить Олег.

Чому зняття мит не ліквідовує усіх бар’єрів для бізнесу

Навесні 2014 року практично зник один із бар’єрів для експорту до ЄС – митні тарифи. Але мито — не єдиний бар’єр для укладання контрактів на постачання продукції.

“Наші головні бар’єри виникають у комунікаціях, у браку розуміння потенційних партнерів і специфіки їхнього ринку. Цьому можуть зарадити регулярні “занурення” у ринок — поїздки і зустрічі з партнерами, а також запрошення і прийом партнерів в Україні, демонстрація їм того, як ви працюєте, як виглядає виробництво, якою є ваша виробнича та корпоративна культура. Ось тоді і зникне “останній бастіон” на шляху до виходу на ринки ЄС”, — роз’яснює Олег Мирошніченко.

За його словами, на сьогоднішній день навіть імідж України стає бар’єром для експорту продуктів з доданою вартістю – адже ми створили враження про себе як про сировинного постачальника. Разом з тим ми не перші, кому доводиться руйнувати стереотипи про себе. Свого часу це робили японці і сінгапурці, згодом малайці, корейці, китайці та навіть сусіди українців — поляки.

“До слова, митні бар’єри для експорту до ЄС існують у китайців, в’єтнамців, бразильців — але вони наполегливо торують свій шлях на ринок Європейського Союзу і входять до їхніх виробничих ланцюгів. В українських виробників зараз вигідна митна позиція в порівнянні з країнами, що експортують до ЄС на загальних умовах. Але треба рухатися далі. Маємо стати прагматиками, серйозно і системно розробляти експортні напрямки”, — закликає до прагматичного підходу Олег Мирошніченко.

Виробники повинні постійно вдосконалюватися

Говорячи про переваги зони вільної торгівлі, експерт застерігає: варто розуміти, що якщо український виробник не робить жодних кроків, аби вийти на зовнішній ринок, то йому зона вільної торгівлі практично нічого не дає. Але коли брати до уваги планомірність запровадження в Україні європейських вимог до продукції (це передбачається Угодою про асоціацію), то виробники відчуватимуть певний тиск. Наприклад, це стосується обов’язковості запровадження системи HACCP для усіх виробників харчової продукції в Україні до 2019 року.

Ризики для виробників

Умови зони вільної торгівлі з ЄС сприяють більшому насиченню ринку в Україні за рахунок зростання імпорту. Однак, на думку експерта з експорту до країн ЄС, про шалений наплив товарів не йдеться.

“Зона вільної торгівлі де-факто функціонує вже з весни 2014 року, але ми не бачимо докорінних змін на ринку. Тому, хто шукає можливостей, зона вільної торгівлі допомагає, а хто не хоче працювати, той і не працює”, — каже Олег Мирошніченко.

Якщо вважати наближення законодавчих норм і вимог України до стандартів ЄС ризиком, то він все-таки існує.

“В результаті гармонізації з нормативною базою ЄС у нас може знизитися рівень корупції, покращиться бізнес-клімат, знизяться ризики для споживачів – це все становить ризик для тих підприємств, котрі звикли працювати як-небудь, вирішувати проблеми грошовими аргументами тощо. Насправді нам як суспільству і економіці нічого втрачати. Міжнародне економічне середовище не дивиться на ризики. Воно розвивається. І ніякий протекціонізм це не зупинить. Тому рухаємося або вперед, або у прірву. Я свій вибір зробив”, — говорить експерт.

Перші здобутки

Головна позитивна зміна – це те, що стало легше експортувати продукцію, оскільки зник митний бар’єр. Крім того, для деяких західних бізнесменів створення ЗВТ з Україною стало знаковим — вони починають сприймати нас як частину європейського економічного простору.

За словами Мирошніченка, нові можливості з’явилися, але експортний успіх у першу чергу є похідним від того, що для цього робить сама компанія.

“Виробники експортували товари до ЄС і п’ять, і десять років тому – за винятком продукції тваринного походження. Просто раніше це вимагало сплати мит. А наразі експортувати стало дешевше, і це, безумовно, плюс. Однак суті це не міняє, оскільки експортна діяльність вимагає виконання “домашньої роботи”, яку за компанію ніхто не зробить, принаймні безкоштовно — точно”, — говорить експерт.

Ринок ЄС потребує унікальних товарів

У деяких підприємців є ілюзія, що вони зможуть продавати товари на західному ринку в кілька разів дорожче, ніж в Україні. Це красива мрія, але у переважній більшості випадків вона не збувається.

“Щоб продавати дорого, потрібен особливий товар. Наприклад, Apple має якісний товар і сильний бренд. Вони – унікальні. Нам теж потрібно створювати унікальні бренди – і в малому бізнесі, і у великому. Це вимагає концептуальних підходів до ведення бізнесу. Високе підприємництво – це не лише продаж рішень, але й концептуалізація, пропаганда, пропозиція певних цінностей, смислів. Концепції обертаються навколо людських мрій (виглядати як справжня жінка, справжній чоловік, бути власником класичних речей тощо) та прагнень (допомога ближньому, збереження довкілля, розвиток інновацій, високий мінімалізм і ощадливість, споживання здорової традиційної їжі тощо)”, — роз’яснює експерт.

Наприклад, виробник взуття ТОМS – на сьогодні це, можливо, найуспішніший соціальний бізнес у світі. Їхня концепція “One for one” означає, що за кожну продану пару взуття компанія дарує одну пару взуття бідній дитині у країні третього світу.

Читайте також: Бизнесмен Игорь Лосев: Как вывести из тени 30 миллиардов в месяц при помощи экономического оператора

“Компанія побудувала бізнес на прагненні людей покращувати умови життя знедолених дітей. У певний момент до TOMS звернулася компанія Microsoft і запропонувала їм безкоштовну рекламу на своїх онлайн-ресурсах на десятки мільйонів доларів. Чому? Одні скажуть, що це щира симпатія до оригінальної місії бізнесу TOMS, інші – що це  прагнення отримати бодай частку слави TOMS. Але беззаперечним є те, що компанія вибудувала концептуальну бізнес-модель, яка не залишає байдужим. Ось так треба працювати. Потрібно виходити за межі товарної уяви”, — наводить приклад концептуальної бізнес-моделі Олег Мирошніченко.

Тож досягти успіху на західному ринку допоможе нестандартне інноваційне мислення, “загортання” товарів у ідеї та цінності – в усе те, що резонуватиме з культурою та цінностями західного ринку або ж здивує і вразить його своєю автентичністю.

Запорука успіху — креативність

Перспективи покращуються і у великих, і у малих виробників. Але всім доведеться стати винахідливішими у презентації своїх товарів і послуг.

“Мене часто запитують: які товари мають перспективи на ринку ЄС? На це питання немає однозначної відповіді. Навіть проста цибуля може бути цікавою, якщо перед тим її почистити в Україні і очищеною відправляти, до прикладу, на ринок Великобританії. Необхідно знаходити не просто продукти, але й виробничі операції, додаткові послуги, які ми можемо робити на більш вигідних умовах в Україні. До цього необхідно додати високу культуру ведення бізнесу. Насправді експортувати можна багато чого, але треба підходити до цього системно і жити цим”, — говорить про підходи до експорту Олег Мирошніченко.

Переоцінка бізнесу за стандартами ЄС

Додаткові проблеми для українських підприємців після впровадження режиму зони вільної торгівлі з ЄС якщо і виникатимуть, то не з причин напливу товарів та послуг з ЄС на наш ринок. Проблеми можуть появитися в разі неготовності українського бізнесу до тих прогресивних законодавчих змін, що передбачені Угодою.

“Усе-таки більше є можливостей. Можна або скористатися ними, або проігнорувати їх. Проблеми виникають завжди у тих, хто хоче щось робити. Якщо ти нічого не робиш, то в тебе немає проблем. Коли ти будеш виходити на зовнішній ринок, у тебе виникне ряд проблем: брак знань, брак грошей, брак фахівців у команді або приміщення, що не відповідає необхідним стандартам – зокрема для харчового виробництва”, — говорить про потенційні проблеми експерт.

Як приклад він наводить ситуацію з одним українським виробником: “Підприємець планує експортувати товар в ЄС. Але для цього потрібне запровадження процедур за стандартом HACCP. Існуюче приміщення вимогам НАССР не відповідає. Звідси — потреба у новому приміщенні, яке можна або орендувати, або збудувати. Якщо будувати самому, то, звичайно, це потребуватиме суттєвих інвестицій. І такий “інвестиційний проект” потребуватиме попередньої оцінки експортних можливостей. Ось такі проблеми можуть виникати. Загалом бізнес неможливо розвивати, не вирішуючи проблем”.

Проблема якості — в її стабільності

Також, на думку Олега Мирошніченка, невідповідність стандартам ЄС є проблемою, але далеко не такою поширеною. Набагато гостріше наразі стоять такі вади українського бізнесу, як брак етичності та невміння “тримати марку”.

“Труднощі виникають не з якістю загалом, а радше з її стабільністю у процесі виробництва різних партій товарів. Одна партія може бути належної якості, а інша – не відповідати стандартам. У нас також ще залишаються проблеми, що стосуються порушення контрактних зобов’язань, відмов або перенесення термінів постачання”, — пояснює експерт.

Інвестор має повірити українцям

Що стосується інвестиційної привабливості України після впровадження режиму зони вільної торгівлі, то експерт переконаний, що ще є над чим працювати. Адже, з одного боку, інвестиції збільшилися, а з іншого – існує ряд невирішених проблем, що псують інвестиційний імідж країни.

“По інвестиціях є різні фактори. Фактор “плюс” – це те, що у нас є зона вільної торгівлі. “Мінус” – це російська гібридна агресія. Ще один потенційний фактор “мінус” – це незадовільні результати боротьби з корупцією, а також нереформовані суди. Як зіграють ці фактори сукупно, я точно сказати не можу. Але інвестиції є і вони надходять. Впевнено передрікати, що вони збільшаться, було б невиправданим спрощенням ситуації. Необхідно розуміти психологію інвесторів і ліквідовувати бар’єри для надходження інвестицій. В Україні може бути багато привабливих об’єктів, але якби я сам був інвестором, то також брав би до уваги те, скільки грошей українці самі вкладають у свою економіку. Спочатку ти сам інвестуєш у себе, а потім в тебе інвестують інші”, — говорить про підхід до інвестицій Олег Мирошніченко.

На думку експерта, люди мають вірити в те, що роблять, і в те, у що вкладають кошти. Саме це заохочуватиме іноземців до приходу та інвестування в українську економіку.

“Найбільша тривога інвесторів – це українська судова система, яка все ще не гарантує чесного правосуддя і захисту права власності. І ця проблема стосується не лише закордонних інвесторів, але й українських бізнесменів. Адже коли український підприємець хоче розвивати бізнес в Україні, то він одразу міркує про те, як захистити його від здирництва чиновників та силовиків і навіть від відвертого рейдерства. Про ці “больові точки” необхідно говорити постійно – аж до реального виправлення ситуації”, — підсумовує експерт.

Автор: Ірися Герцун

Персона ТОП


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня стаття в деталях розкрила вплив олігархічного управління на внутрішню економіку. Тепер розглянемо, як знекровлюється наше суспільство махінаціями фінансових магнатів у зовнішній сфері.

Ми маємо сьогодні, на жаль, жалюгідні результати зовнішньоекономічної діяльності України. Після 2013 року щорічно знижуються основні параметри цієї діяльності: обсяги міжнародної торгівлі та експорту українських товарів і послуг впали за 3 останні роки майже удвічі, частка відносно високотехнологічних експортних поставок знизилася з 25 до 15%, залишок обсягів прямих іноземних інвестицій в українське господарство зменшився у 2014 р. з 54 до 43 млрд. дол. Після цього щорічний приріст ПІІ досягав 4 млрд.дол., а у 2017 р. він складе не більше 1,5-1,7 млрд. Нагадаємо, що у 2006-2008 рр. цей показник досягав 6-8 млрд. баксів. За три останні роки у небачених у світі масштабах був провалений валютний курс гривні – більш ніж у 3,4 рази. Паралельно нестримними темпами зростає зовнішній борг держави (щороку, мінімум, на 17-20%), який до кінця року перевищить 50 млрд.дол. Україна на шаленій швидкості несеться до дефолту по суверенних зовнішніх зобов’язаннях і немає ніяких надій хоча б на зупинку зростання чи якесь погашення цього боргу.

Чи є підстави стверджувати, що ці негативні показники є об’єктивним віддзеркаленням функціонування олігархічного ладу? Згадаймо, що в зовнішньо-економічній діяльності олігархи дотримуються таких цінностей і пріоритетів:

– вивести і продати за кордон усе, що можна і що там куплять – продукцію, електроенергію, землю, усе вирощене зерно (зараз воно в дефіциті і це в Україні!), необроблену деревину (кругляк), бізнес тощо;

– якомога меншу частину валютної виручки від продажів цінностей повернути в Україну, а більшу частину залишити за кордоном; для цього використовуються як легальні, так і нелегальні методи, як наприклад, відстрочки платежів за отриману продукцію, заниження митних цін на експортну продукції, кредитування закордонних покупців, укладання фіктивних чи дійсних офшорних угод та інше;

– основну частину інвестицій – і виробничих, і споживчих – вкладати в економіку інших країн, що свідчить не тільки про небажання легально працювати на Батьківщині, а й про зневіру фінансових магнатів у перспективу зростання нашого національного господарства, його фінансову стабільність і у стійкість купівельної спроможності гривні;

– не дозволяти включатися у процес приватизації державних підприємств, права на які продаються, як відомо, за заниженими цінами, іноземним інвесторам, аби самим захопити працюючі промислові об’єкти. Виключення робиться лише для росіян, за яких клопотає сам Путін (або до нього – Єльцин). В результаті морально застарілі виробництва радянської доби залишаються немодернізованими і неконкурентоспроможними на світових ринках, а підприємства, уступлені росянам, зупинені, знищені, демонтовані, вивезені у Федерацію або

працюють на вкрай малому обороті – це Запоріжські алюмінієвий і сталеплавильний, Одеський і Лисичанський нафтопереробні, Миколаївський глиноземний заводи, калушський концерн «Оріана» та інші;

– перепродати іноземцям максимум земель сільгосппризначення, які перебувають у довгостроковій оренді у латифундистів (до них відноситься і глава української держави), а до того – максимум зерна та інших продуктів землеробства, вироблених завдяки іноземним кредитам, експортувати на принизливих умовах, продиктованих кредиторами (модель «бананової республіки»); чисті прибутки зернотрейдерів досягаються при цьому за рахунок мінімізації орендної плати (це означає, що вони відбирають більшу частину абсолютної земельної ренти у селян-дрібних власників) і суми повернутого ПДВ (20% обсягів експорту);

– для максимізації надприбутків крупних агрохолдингів збільшувати продаж за кордон і зменшувати поставки їх продукції на внутрішний ринок (в основному це стосується виробників м’яса птиці); надприбутки цих агрохолдингів складаються з сум повернення ПДВ при експорті і отримання бюджетних дотацій (хоча агрохолдінги є високоприбутковими і без таких дотацій, оскільки птахофабрики використовують для кормів своє власне зерно і за потужністю є найбільшими у Європі, що дозволяє мінімізувати собівартість продукції);

– максимальний обсяг доходів, отриманих всередині країни, конвертувати в іноземну валюту з наступним вивозом за кордон, в тому числі за допомогою злочинних так званих «конвертаційних центрів»;

– добиватися проведення девальваційної монетарної політики в країні (їх утриманці – корупціонери ощасливили нас повідомленням про падіння курсу гривні у наступному році до 31 грн./дол.) і за рахунок різниці в курсах збільшувати свої номінальні гривневі надходження від експорту продукції та від інвалютних кредитів; хоча девальвація гривні збільшує витрати бюджету на обслуговування зовнішнього боргу, чиновники не хочуть про це чути і діють всупереч інтересам держави;

– отримувати максимально можливі обсяги комерційних кредитів у іноземній валюті як всередині країни, так і за її межами і при цьому гальмувати їх повернення, збільшуючи загальні суми заборгованості; фактично фінансові верховоди досягають капіталізації своїх компаній завдяки збільшенню валютного боргу;

– в умовах сьогоднішньої міжнародної некредитоспроможності українських корпорацій (відомо, що корпорації Ахметова і інших фінансових мародерів об’являли в 2013-2014 роках дефолти за своїми міжнародними облігаціями) валютне кредитування олігархічних банків здійснювати за допомогою державних іноземних запозичень, в тому числі і за рахунок траншів МВФ; отримання валютних позичок – основний пріоритет олігархату, задля цього влада готова виконувати будь-які умови кредитних угод з МВФ і Євросоюзом, щоб потім продавати або передавати її олігархату (через різні оборудки – конвертаційні операції, отримання державних замовлень, оформлення фіктивних імпортних поставок тощо);

Читайте також: Японка малює бійців ВСУ в стилі манга

Варто зазначити, що нестримне зростання зовнішнього боргу держави наближає нашу

економіку до дефолту і подальшого провалу валютного курсу гривні. Реструктуризація

повернень зовнішніх боргів, які здійснені урядом Яценюка у 2015 році (на

19 млрд.дол.) і урядом Гройсмана у 2017 році (на 3 млрд.дол.), які відклали виконання

зобов’язань – відповідно, на 5 і 12 років – мали наслідками зростання процентних

платежів, а також запровадження у першому випадку додаткових преміальних

відрахувань кредиторам (так званих деривативів). Фактично ці дві події

представляють собою дефолти – відмову вчасно повертати борги, а тому наша

сторона і змушена була підняти ставки. Надвисокі проценти ( з урахуванням

деривативів та премій посередникам – 8-9 %) треба буде оплачувати інвалютою. Її

треба буде або купувати на внутрішньому ринку, або брати нові позички за кордоном і

ще збільшувати зовнішній борг. Уряду потрібно буде купувати на внутрішньому ринку

щорічно, мінімум, 4 млрд. дол. і внаслідок такого зростання попиту на валюту курс гривні

провалюватиметься все глибше кожного року. Якщо ж влада для виплати відсотків за боргами

буде запозичати іноземну валюту, то сума міжнародного державного боргу України

зросте за 5 років на щонайменше на 20 млрд.дол., а щорічні відсотки за новими боргами

збільшаться ще на 2 млрд., тобто щорічно треба буде виплачувати не 4, а більше 6 млрд.

дол. Окрім того, без погашення раніше отриманих позичок і без прийняття бездефіцитного

бюджету продовжиться прогресивне наростання боргу і підштовхування ставок процентів

угору. Тим самим валютно-борговий зашморг на шиї України буде затягуватися усе сильніше.

А це вигідно іноземним кредиторам та їх українським «партнерам» – корупціонерам.

Заробляють усі, страждає – Україна. І це шлях у боргову безодню із загрозою часткової або

повної втрати державного суверенітету. Розраховуватися треба буде підприємствами,

територією, землею тощо.

– знайти собі тепле місце поза межами країни, перебазуватися в інші країни (перш за все – в країни західного світу), в тому числі купуючи там комерційні, виробничі, офісні та інші прибуткові об’єкти. Навіть в умовах війни вони вкладають інвестиції в економіку Росії – можна назвати корпорації Мотор-Січ, Рошен, Епіцентр та інші. Для олігархічних монстрів вивід капіталів – це процес оптимізації структури свого бізнесу, зокрема, в умовах банкрутства їхніх підприємств на українській території та через корупційно-силовий тиск, що йде від першої особи;

– важливіше накопичувати власне багатство ніж захистити українську державу, а тому на першому плані не допомога армії, а експорт найкращої зброї, нехай це має наслідком збільшення смертей наших героїв і загрожує збереженню країни. Ми досі не можемо укріпити оборону через недостатнє військово-технічне забезпечення, а також через корупційне розкрадання грошей на шляху від бюджета до передової – за даними іноземних спеціалістів, на цьому шляху втрачається до 2/3 фінансових фондів;

– краще не захищати Україну, а віддати частину території (як мінімум, Крим і Донбас) і державного суверенітету, якщо це допоможе збільшенню експорту їхньої продукції до ворожої держави, як це демонструють Пінчук, Ахметов, Новінський та деякі інші узурпатори нашої економіки;

– не сподіваючись на інші можливості просування свого бізнесу і отримання власних прибутків, окрім залучення зовнішніх валютних кредитів, не розглядати плани збільшення робочих місць для українців і бути абсолютно байдужими до виїзду робочої сили за кордон (зараз емігрувало біля 7 млн. чол.). Більше того, валютні переводи заробітчан збільшують внутрішню валютну базу країни, а отже дають більші можливості олігархам накопичувати долари для своїх закордонних потреб. Фактично їх владарювання виштовхує активну частину громадян за межі України, тим самим прискорюючи обезлюднення нашої землі;

– готові наймати і у свої фірми, і у виконавчі органи влади іноземних спеціалістів і політиків, платити їм високі гонорари, бо розглядають їх як провідників відносин із західними країнами і міжнародними фінансовими організаціями – основними кредиторами нашої країни (зокрема, американка Яресько і литовець Абромавічус, які займали посади ключових міністрів, представляють інтереси західних кредитно-інвестиційних компаній); при цьому у більшості випадків не настільки важливими є якості і кваліфікація іноземців, а тому ми й розчаровані у результатах їх діяльності на високих державних посадах;

– ще одна мета запрошення іноземних фахівців – прикрасити гучними іменами свою бездарну політику; для цього вони наймають за величезні гонорари бальцеровичей і бальчунів, не вимагаючи від них жодних «подвигів» в економіці. Роль цієї групи іноземців інша – пускати пил в очі безплідними апологетичними промовами. Проте, те ж саме роблять найняті владою українські «експерти», але у них інша проблема: як дивитися в очі своїх синів, коли ті запитають, чому ви побудували державу, за яку соромно?

Можна сказати, що у грошових мішків основні принципи: «все на продаж за кордон», «ніяких іноземних конкурентів у приватизації», «неповернення боргів як основне джерело капіталізації бізнесу», «максимальний вивіз капіталу і робочої сили», «перетворення гривні у цукерову обгортку » і «ми байдужі до результатів війни у Донбасі і Криму». Це економіка – навиворіт. Звичайно, за таких обставин ці негласні володарі країни діють проти національного господарства, проти прямих внутрішніх і зовнішніх інвестицій, проти твердої гривні, проти відродження України. Тому говорити сьогодні, в умовах олігархономіки про зміну тренда зовнішньоекономічних показників і відновлення країни – даремна справа. Або ми викорінемо владу товстосумів, або вони розпродадуть і знищать нас.

Європа : олігархам вхід заборонено

В контексті міжнародних економічних відносин напрошуються запитання: чому нам відмовляють у членстві і глибокій кооперації в Євросоюзі та навіть у підготовчих кроках, які наступають після виконання країною лісабонських критеріїв? Серед останніх: мінімальне відхилення за рік курсу національної валюти до євро від початкового, мінімальні рівні дефіциту держбюджету, торгівельного балансу і державного боргу та інші. Чому нашу торгівлю обмежили квотами, як Китай, П.Корею та інші неєвропейські країни?

Першопричина – в Європі немає політичного домінування олігархів, там недопустима кулуарно-корупційна приватизація і купівля фінансовими магнатами результатів виборів, як це має місце у нас. Їм не потрібні депутати і міністри від України у органах влади ЄС, які будуть пробивати там інтереси своїх монополістів і бариг. Вони бачать це і не можуть прийняти. В їх очах ми країна атавістична, неєвропейська.

Нас кинули в обійма МВФ, який в основному має справу з країнами третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки) і відповідає за обслуговування їх боргів перед розвинутими країнами, в той час як в Європі є свої міжнародні фонди і банки, в тому числі ті, що працюють з колишніми соціалістичними державами. Нам МВФ і Євросоюз за кредити пропонують здійснити не реформації, а профанації (як пенсійна реформа і дозвіл на безмитний вивіз лісу-кругляка та інші), бо не вірять, що чинна влада здатна проводити європейського рівня трансформації (хоча ще десяток років назад питання стояло про імплементацію в нашій державі європейського права, бо планувалося входження України у ЄС).

Читайте також: Оплот №41 уже дефилирует на полигоне! — блогер

Якщо виходити з цієї логіки, то не важко спрогнозувати, що нам відводять роль

латиноамериканської країни, неспроможної впорядкувати державне управляння,

розрахуватися з іноземними боргами, зупинити розграбування країни своїми

узурпаторами і організувати рівну співпрацю із західними інвесторами і корпораціями.

Зокрема, прогресивне зростання зовнішнього боргу, аграрний бізнес на принципах

бананової республіки свідчать, що латиноамериканські перспективи вже не за горами.

Те ж саме може бути в паливно-енергетичному комплексі, де без іноземців ніби-то ми

не здатні видобувати газ і нафту на глибинах і шельфі. Як закінчуються

латиноамериканські режими відомо: військовими або соціалістичними переворотами

(Нікарагуа, Чилі, Куба, Венесуела, Парагвай, Аргентина, Панама, Гренада, та інші).

Нам це не потрібно, але поки що ми йдемо по тому ж шляху.

Навіть наші найближчі друзі – литовці – висловилися проти входження України в Євросоюз, очевидно, спостерігаючи нездатність і крадійкуватість нашого державного керівництва. Саме тому вони ініціюють надати нам спеціальну міжнародну фінансову допомогу обсягом до 5 млрд. євро на рік (гроші будуть надходити на зворотній основі), яка б виконала місію, аналогічну тій, яку після другої світової війни виконала програма США – так званий План Маршала.

Цю ініціативу треба вітати особливо в умовах, коли Голандія, Австрія та деякі інші країни Євросоюзу добилися включення в постанову про ратифікацію договора щодо асоціації Україна-ЄС положення про обмеження (фактично недопущення) військової і фінансової допомоги нашій країні. Литовці, мабуть, знають ще більше про негативне відношення до нас у Євросоюзі.

Позитивним є те, що інвестиції за Планом Маршала мають піти не у державний бюджет з прилипанням їх частини до рук чиновників, а у реальний сектор, у проекти відбудови, реконструкції, модернізації та інновацій. До міжнародних надходжень не можуть бути допущені і, я сподіваюсь, не будуть допущені українські корупціонери і фінансові барони. Якщо ж інвестиції транслюватимуться через уряд, то литовці та інші європейці й американці будуть сильно розчаровані. Українські чиновники постараються, аби інвестиції надійшли саме до об’єктів олігархів. Якщо так станеться, то увесь цей План перетвориться у фікцію і він буде зупинений. Кошти розтащать по «коморах», відновлення об’єктів буде лише частковим, стара деградована економіка залишиться домінуючою, а Україна – переферією світового процесу. Відношення ж до нас стане ще гіршим.

На мій погляд, громадськість повинна звернутися до литовців і запропонувати відкласти західні інвестиції за Планом (я теж включуся у ряди громадськості), бо вони будуть просто розкрадені. А наслідком стане тільки форсоване збільшення міжнародного боргу України при тому, що він і так наростає прискореними темпами. У підсумку Україна знову зганьбиться перед цивілізованим світом. Вже було сказано вище, що сьогоднішня владна камарілля орієнтована на розграбування кредитних надходжень і максимізацію державного боргу без жодних сумнівів щодо перекладання відповідальності на наступні кабміни і на плечі простих громадян.

Мені здається, що легше видалити з української політики фінансових магнатів-паразитів начолі з президентом-олігархом, ніж навчити і змусити наших урядовців виконувати норми європейської службової етики, несумісні з хабарництвом і казнокрадством.

Що ж нам, українцям, робити: дати розорювати країну і жебракувати на своїй землі, спокійно спостерігати за нахабним бізнесом олігархів і чекати у «сінях», коли європейці визнають нас рівними собі і запросять до світлиці?

Будь-ласка, європейці, не давайте маршалівські гроші корупціонерам. Американці, не

дозволяйте українському уряду випускати єврооблігації, ставки за якими приводять до

пограбунку країни. Давайте разом повернемо з офшорних рахунків в Україну вкрадені

корупціонерами долари і євро та розкриємо офшорні схеми утаємничення доходів, як це

зробили 5 років назад ФРН і Швейцарія, коли на прохання німецького уряду країна-

цитадель банків розкрила усі офшорні рахунки німецьких громадян на своїй території.

А наша задача – позбавити олігархів можливості заробляти на пограбуванні України та її розпродажі. Укріпити і переозброїти армію, відновити український суверенітет над окупованими територіями і дати людям нормально жити.

Чи отримаємо ми нову якість української політики після наступних виборів? Чи зможемо повернутися на шлях входження до Євросоюзу і пройти його, очистившись від фінансових паразитів і продажних політиків? Відповіді – у наступній статті.

(Далі буде)

Володимир Лановий


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Путін оголосить про свої плани переобратися на черговий термін у грудні, під час щорічного послання Федеральним зборам.

Про це повідомило  джерело, близьке до керівництва «Єдиної Росії», – пише у своєму блозі Ігор Яковенко, передають Патріоти України. Далі – мовою оригіналу:

“Официально о проведении выборов должно быть объявлено в период с 7 по 17 декабря. Если вычеркнуть «мертвые» для агитации предновогодние и посленовогодние дни, то всем, кто так или иначе планирует поучаствовать в очередном восшествии Путина на российский престол, остается на все про все около двух месяцев. Для тех, кто захочет составить ему компанию, это время на сбор подписей и агитацию. Те, кто планируют бойкот, должны будут за это время понять, чем бойкот отличается от лежания на диване, после чего объяснить это отличие остальным ста миллионам электората и убедить эти сто миллионов в постыдности участия в намеченной на 18 марта 2018 процедуре.

Источник «Медузы» сообщил также, что в этом послании Федеральному собранию Путин сообщит о «базовых смыслах своей программы». И при этом источник признал, что на данный момент «никакой яркой идеологической базы под этот консервативный сценарий не создано». Представление о том, что у выходца из КГБ Путина может быть «идеология», то есть некоторая система взглядов, предполагающих цель развития общества, а, тем более, что эта цель и средства ее достижения могут быть обнародованы, крайне наивно. С каких это пор сотрудники спецслужб публично объявляют о своих планах?

Страна, подвешенная на чекистский крюк, должна висеть в неопределенности до самого последнего момента. Путин до декабря будет кривляться и жеманиться, заявляя, что он еще ничего не решил. Оппозицию до самого последнего момента будут держать за Каштанку, которой малолетний садист давал проглотить кусочек мяса, привязанного на ниточку, а затем радостно вытаскивал съеденное из желудка. Примерно так же ведет себя власть по отношению к Навальному и его сторонникам: не превращает условный срок в реальный, позволяет создавать десятки штабов по всей стране, создавая иллюзию надежды на участие в выборах, а с другой стороны постоянно его арестовывает и закрывает то на 20, то на 15 суток.

Читайте также: “Умирающий пациент”: Злий Одесит про кінець Євразійського економічного союзу

Чтобы окончательно превратить спецоперацию, намеченную на 18.03.18, в фарс власть решила запустить в «избирательный процесс» Ксению Собчак. Пока в будущем бюллетене остро не хватает фамилий Поклонской и Милонова, но время еще есть…

А пока Путин играет со страной в «сюрприз», эксперты пытаются заглянуть за горизонт 18.03.18 и разглядеть там контуры страны при очередном сроке Путина. Никаких красок, кроме оттенков черного, серого и коричневого в этой картине нет. Зачистка остатков свободной прессы, отлучение от интернета, полный разгром всего несогласного и на закуску железный занавес. В общем, спасайся, кто может. И просьба к последнему отъезжающему: не забудьте выключить свет в Шереметьево.

Буш пытался, заглянув в глаза Путина, увидеть там душу. Эксперты пытаются разглядеть будущие планы Путина после 18.03.18. Полагаю, что и то и другое ошибка. Нет у Путина ни души, ни планов. Насчет души лучше спросить архиерея Тихона (Шевкунова), надеюсь, он, будучи духовником Путина, когда-нибудь подтвердит, что никакой души у своего подопечного обнаружить не смог. А насчет планов все намного очевиднее. Путин – опер, а не стратег. Не было у него сроду никаких планов, нет, и не будет. Кроме одного плана: остаться у власти пожизненно и тем самым избежать возмездия за многочисленные преступления.

Вышеприведенный сценарий вполне возможен в том случае, если ситуация в стране будет угрожать власти Путина. Сценарий будет более вегетарианским, если население проглотит то измывательство, которое запланировано на 18.03.18 и равнодушно будет жевать телевизионную жвачку, лениво наблюдая за снижением уровня собственной жизни. Будущее может стать еще более мрачным. К черным и серым тонам добавится много красного, если режим спровоцирует население на по-настоящему массовую уличную активность.

Путинская игра в «сюрпризы» и «подвешивание ситуации» никого уже не должна удивлять и не имеет никакого значения. О своем участии в «выборах» он может объявить и в день голосования и после переизбрания. И нет в стране института власти, который и в этом случае усомнился бы, что все прошло по закону. Сюрпризы Путина закончились после аннексии Крыма. Все дальнейшие его действия вполне предсказуемы. Теперь очередь населения России преподносить сюрпризы. Когда-то у населения России это получалось.”


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Принято считать, что сегодня в мире фактически существуют девять ядерных держав, в распоряжении которых находятся в общей сложности около 15 тысяч ядерных боеголовок

Более двух третей стран мира требуют полного запрета ядерного оружия, приводит перевод статьи на DW “Обозреватель”.

На сессии Генеральной ассамблеи Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке многие государства уже подписали Договор о запрете ядерного оружия (он был принят 7 июля 2017 года в штаб-квартире ООН и открыт для подписания 20 сентября. – Ред.). Как выразился генсек ООН Антониу Гутерриш, этим они хотят создать мир «без оружия судного дня». Но страны, обладающие ядерным оружием (ЯО), в инициативе не участвуют.

У кого есть ядерное оружие и сколько?

Принято считать, что сегодня в мире фактически существуют девять ядерных держав – США, Россия, Франция, Великобритания, Китай, Индия, Пакистан, Израиль и КНДР. В их распоряжении, по данным Стокгольмского института исследования проблем мира (SIPRI) на январь 2017 года, находятся в общей сложности около 15 тысяч ядерных боеголовок. Но распределены они среди стран «девятки» очень неравномерно. На долю США и России приходятся 93 процента всех атомных боезарядов на планете.

У кого есть официальный ядерный статус, а у кого – нет?

Официально ядерными державами считаются только те, которые подписали Договор о нераспространении ядерного оружия от 1968 года. Это (в порядке создания своей первой атомной бомбы) – США (1945 год), СССР/Россия (1949 год), Великобритания (1952 год), Франция (1960 год) и Китай (1964 год). Остальные четыре страны хоть и располагают ЯО, к договору о его нераспространении не присоединились.

Северная Корея вышла из договора, Израиль никогда официально не признавал наличие у него ядерного оружия, но считается, что оно у Тель-Авива есть. Кроме того, в США предполагают, что Иран продолжает работать над созданием атомной бомбы, несмотря на официальный отказ от военного использования ядерной энергии и контроль со стороны МАГАТЭ.

Как менялось количество ядерных боеголовок

Хотя с течением времени все больше государств стали обладать ЯО, количество ядерных боеголовок сегодня значительно ниже, чем во времена холодной войны. В 1980-е годы их было около 70 тысяч. Сегодня их число продолжает сокращаться в соответствии с соглашением о разоружении, заключенным США и Россией в 2010 году (договор СНВ-III). Но количество не так важно. Практически все ядерные державы модернизируют свой арсенал и делают его еще более мощным.

Какие есть инициативы по ядерному разоружению?

Старейшая такая инициатива – Договор о нераспространении ядерного оружия. Подписавшие его государства, у которых нет ЯО, берут на себя обязательство надолго отказаться от его создания. Официальные ядерные державы обязуются вести переговоры о разоружении. Однако соглашение не остановило распространение ЯО.

Еще одно слабое место договора – он в долгосрочной перспективе делит мир на тех, у кого есть ядерное оружие, и тех, у кого его нет. Критики документа также отмечают, что пятерка официальных ядерных держав также является и постоянными членами Совета Безопасности ООН.

Были ли успешные договоры о ядерном разоружении?

США и СССР/Россия после окончания холодной войны уничтожили значительное количество ядерных боеголовок и их носителей. По договору СНВ-I (подписан в июле 1991 года, вступил в силу в декабре 1994-го, истек в декабре 2009-го. – Ред.), Вашингтон и Москва существенно сократили свои ядерные арсеналы.

Этот процесс был непростым, время от времени тормозился, но цель была для обеих сторон настолько важна, что президенты Барак Обама и Дмитрий Медведев весной 2010 года подписали договор СНВ-III. Обама тогда объявил о своем стремлении к безъядерному миру. Дальнейшая судьба договора считается неопределенной на фоне политики демонстрации военной силы, проводимой президентом США Дональдом Трампом, и российских действий в отношении Украины.

Какие страны отказались от ядерного оружия

От попыток создать атомную бомбу отказалась незадолго до отмены режима апартеида ЮАР, а также Ливия в 2003 году. Особняком здесь стоят бывшие республики СССР, унаследовавшие после его распада ядерное оружие. Украина, Беларусь и Казахстан подписали Лиссабонский протокол, сделавший их сторонами в договоре СНВ-1, а затем присоединились к Договору о нераспространении ядерного оружия.

Самый большой арсенал, третий в мире после США и России, был у Украины. Отказавшись от него, Киев получил взамен финансовую помощь, а также гарантии безопасности и территориальной целостности от ядерных держав, закрепленные в так называемом Будапештском меморандуме. Однако меморандум носил характер добровольного обязательства, не был ратифицирован ни одним из подписавших его государств и не предусматривал механизма санкций.

С началом в 2014 году конфликта на востоке Украины критики меморандума говорят, что отказ Киева от ЯО себя не оправдал. Они полагают, что наличие у Украины ядерного оружия не позволило бы России аннексировать Крым. С другой стороны, эксперты отмечают, что пример Северной Кореи может вызвать цепную реакцию, когда все больше стран захотят получить атомные боезаряды.

Каковы перспективы запрета ЯО

Нынешняя инициатива по запрету ЯО – не более чем символический жест против гонки ядерных вооружений. Хотя бы уже потому, что все девять ядерных держав не принимают в этой инициативе участия. Они утверждают, что ядерное оружие – лучшая защита от нападения, и указывают на уже существующий договор о нераспространении. Но в этом договоре о запрете речь не идет.

НАТО также не поддерживает договор, открытый 20 сентября для подписания. Кампания по его подписанию, как сказано в официальном заявлении альянса, «не принимает во внимание все более угрожающей международной обстановки в сфере безопасности». Жан-Ив Ле Дриан, министр иностранных дел Франции, назвал инициативу «почти безответственным» «самообманом». По его словам, она может только ослабить договор о нераспространении.

С другой стороны, Беатрис Фин, глава международной кампании за отказ от ядерного оружия, призвала страны мира присоединиться к инициативе. Она подчеркнула, что ЯО – «единственный вид оружия массового поражения, который до сих пор не запрещен, несмотря на свою разрушительную силу и угрозу для человечества». По ее выражению, с приходом к власти в США Дональда Трампа эта угроза возросла.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

По оценкам 29-летнего бизнесмена Игоря Лосева, в Украине на операциях с НДС через компании-однодневки ежемесячно выводится в тень около 30 миллиардов гривен.

Как при помощи лоббируемого им вопроса по созданию уполномоченного экономического оператора эти средства направить в украинский бюджет?

О новых правилах игры при закупке товаров из-за границы рассказывает основатель международной компании «Разноэкспорт» Игорь Лосев.

Экспертное мнение о развитии предпринимательства человека, ставшего долларовым миллионером уже в 22 года, поражает своей откровенностью и практическим скептицизмом.

Если описать несколькими предложениями, то ситуация, по его словам, выглядит так: малого и среднего бизнеса в нашей стране не существует вообще. Даже поборы собирать не с кого и не с чего. Обогащаются лишь олигархические группы, не вылезая из войн за сферы влияния: на электорат, правоохранительные органы, разнообразные ветви исполнительной власти. Жесткое, конечно, заявление, но сперва узнаем, как крупный экспортер Игорь Лосев намерен помочь предпринимателям, а также пополнить бюджет, убрав действующие схемы ухода от налогообложения.

— Наверное, это сейчас самый модный бизнес в Украине – предоставление услуг по уходу от налогообложения при экспортно-импортных операциях. А ведь ежемесячно порядка 30 миллиардов гривен на этих сомнительных операциях могли бы поступать в бюджет, — утверждает член инициативной группы по созданию института экономического оператора Игорь Лосев. — На протяжении более 26 лет независимости интересы малого и среднего бизнеса при таможенном оформлении товаров не были учтены и по сегодняшний день остаются в тени, что привело к значительному снижению грузопотока более, чем в 10 раз и колоссальной потери бюджетных поступлений.

При таможенном оформлении товаров мы выделили такие финансово-экономические и таможенные проблемы: оформление сборных грузов с 10 и более наименованиями; отсутствие прямых контрактов в связи с невозможностью возместить НДС во многих странах; оформление судовых партий; авиадоставка сборных грузов; отсутствие реальных импортеров (невозможность легальной покупки товара).

— Что же решат инициируемые вами экономические операторы?

— Через них предприниматели смогут осуществлять заказ товара, контроль производства и отправки, проплаты, получение груза и адресное получение сопроводительных документов прямому покупателю. Иными словами, речь идет о создании легального импортера товаров.

При таможенном оформлении также предусмотрено создание комиссии из сотрудников фискальной службы, которые при введении пилотного проекта будут оперативно вносить на рассмотрение поправки к деятельности уполномоченного оператора. Это даст возможность уже за полугода полностью легализировать этот сегмент рынка и вывести из тени огромные суммы.

Это пилотный проект, который разрабатывался инициативной группой, которая включила в себя экспертов таможни, американских и европейских инвесторов, которые выразили готовность его профинансировать. После завершения существует потребность в размещении 6-8 подобных импортеров по регионам Украины.

— Перейдем к вопросу о состоянии бизнеса в Украине в целом. Какая сейчас степень давления государственной карательной машины – налоговых, контролирующих, силовых органов? Насколько эта ситуация улучшилась или ухудшилась после Революции Достоинства?

— У крупного бизнеса все превосходно, олигархи с успехом увеличивают свои состояния. И если они с силовиками и Администрацией президента вовремя «решают вопросы», рассчитываются, то есть перечисляют коррупционный налог, то их не трогают. После Революции Достоинства произошел передел финансовых потоков, которые сейчас другие олигархические группы контролируют уже по-новому.

А вот малого и среднего бизнеса в нашей стране просто-напросто нет. Могу судить по многим представителям торговли, которые обращаются ко мне за помощью в отстаивании их интересов в легальном поле.

Так вот, до Революции Достоинства, с 2011 по 2014 годы, у них был ежегодный грузопоток 10 тысяч контейнеров, а после стал 2 тысячи. Ну, и давить естественно не на кого – что с этого бизнеса выжмешь, если обороты упали в разы?!

На фоне военных действий на востоке, аннексии Крыма, переориентации на Европу украинская экономика за два года, 14 и 15-й, как известно, рухнула на 15%. Пока начнется рост, нужно время и более качественные реформы, предоставление налоговых каникул, о которых активно говорят. В этом плане заслуживают внимания инициативы комитета по вопросам налоговой и таможенной политики. Ее глава Нина Южанина сейчас, например, занимается решением проблемы тотальной блокировки НДС-накладных, упрощением администрирования налогов, снижением ставок налогообложения.

— На предпринимательстве за границей государство наоборот делает акцент. Почему в Украине или очень бедные, или очень богатые, а средняя прослойка уничтожена? Потому что так выгоднее управлять массой? Потому что большому коррумпированному бизнесу нужно обогащаться, чтоб при этом «низы» ничего не зарабатывали, чтобы не имели возможности думать и противодействовать? 

— В высших эшелонах власти сейчас развивается конфликт с правоохранительными органами, которые принадлежат к разным бизнес-элитам – мягче скажу: контролируются ими. И дело даже не в том, что они оказывают какое-то там давление на бизнес, а в том, что при таких раскладах они не дают работать вообще. Ведь со всеми правоохранительными структурами невозможно договориться, а если распределять коррупционный бюджет на все структуры, то его не хватит на всех. В такой ситуации нет вообще смысла вести бизнес — проще положить деньги в банк и посидеть подождать, пока ситуация поменяется…

У нас действительно уникальная картина. Наши люди или выживают, или живут очень богато. Конечно, такой разрыв выгоден высокопоставленным политикам и олигархам.

Правда, на этом фоне есть большой плюс Революции Достоинства – это то, что в Украине созданы разнообразные антикоррупционные структуры – НАБУ, САП, НАЗК, от которых ждем реальных действий и верим, что они кардинально повлияют на ситуацию.

— Вы такие вещи говорите, которые на голову не налазят… Скажите, как контролировался бизнес до 2014 года бандой Янковича и сравните с сегодняшним днем?

— До 2014 года по жестко выстроенной вертикали бизнесмен из трех гривен должен был распределять: одну гривну себе, одну контролирующему органу (Партии регионов) и еще гривну в бюджет. Для более глубокого понимания нынешнего плачевного состояния экономики скажу, что сейчас по заработкам —  это всего-навсего скромные полгривны. На фоне падения экономики в целом и того, что силовики все-таки боятся откровенно доить предпринимателей, эти полгривны – это, наверное, даже хорошо, но все равно грустно. Сейчас ведь все боятся всех.

— А что олигархи? Совсем ничего не боятся?

— На самом верху – нет. Думают, что управляют всеми процессами, и контролируют всех конкурентов. Вспомните языческие обычаи, когда в жертву приносили ведьм. У нас идет команда, например, перед траншем мирового банка, назначить жертву – типа Насирова, Онищенко. Ее публично и сжирают…

Президент же четко сказал, что никаких досрочных выборов не будет. Да, и при всей неоднозначности действующей власти лучше не будет, если она поменяется раньше срока – еще и революционными методами.

В Украине власть всегда была чиновницкая, полицейская. Большие деньги зарабатывают те, кто находятся при должностях. Не бизнесмены. Это еще одна из граней нашей уникальной ситуации. Еще можно сказать, что у нас наверху лотерея: любимчиков и неугодных.

А вот движение в Европу у нас запущено, его не остановить, и общество все равно стремится к европейским стандартам и в экономике, и в политике. Опять же нужно время – и развитое гражданское общество, чтоб контролировало государственный аппарат. Пока этого нет так, как в Европе.

— Почему по разным оценкам от 40 до 70% экономики находится в тени?

— Из-за очень больших налогов, самой культуры ведения бизнеса, созданную годами и которую нужно менять. Для этого нужен конструктивный диалог бизнеса и власти.

— Какими должны быть правила, чтобы бизнес платил налоги и приходили инвестиции?

— Да нормальные в принципе правила сейчас, просто их нужно соблюдать. Налоги заставить платить никого на самом деле невозможно. Здесь важна удобная и понятная система не самого налогообложения, а его оптимизация. Если в США и Европе аудитору платят за то, чтобы он оптимизировал налоги, то в нашей стране это действие административно и частично уголовно наказуемо.

— В Евросоюзе средняя заработная плата 1000 евро, в Израиле – 1500 евро, в Украине – около 200 евро. В тоже время, цены, кроме недвижимости, одинаковые на все, — там даже ниже. Как быть и почему сложилось так, что наши политики годами обещают достойный европейский уровень жизни, но все не получается? И люди у нас, вроде, и привыкли, и готовы работать, и все равно – основная масса получает по этих 200 долларов…

— К сожалению, это так. Низкий уровень зарплат связан с тем, что в Украине валовый внутренний продукт на одного человека в год составляет около 2000 долларов, а в США, например, порядка 50 000 долларов. Мы не производим столько, чтобы больше платить. Что делать?

Создать прозрачные условия для прихода инвестора, открывать производства. И, затянув пояса потуже, вкалывать.

На своих же предприятиях я создаю максимальные европейские условия и для работы, и для оплаты труда – эквивалент от двух тысяч евро в месяц. Конечно, с рабочим днем не шесть часов, а до позднего вечера и, если нужно, то в выходные. Именно так, тяжелым трудом, я сам добивался финансовой независимости.

Сейчас у меня даже возникла идея проверки на практике украинского образования. Кто-то его критикует, а кто-то говорит о высоком уровне украинских специалистов. Так вот, в ближайшие дни объявляю в интернете набор в свою компанию «Разноэкспорт» украинских юристов, финансистов, бухгалтеров, с оплатой труда в 5 тысяч евро в месяц. Сделаем что-то наподобие реалити-шоу – с привлечением СМИ.

— Назовите ваши самые важные на этот момент рекомендации по развитию бизнеса.

— Это уменьшение налога на прибыль и НДС. Льготные ставки кредитования под государственные гарантии. Госпомощь в предоставлении заказов. Создание комитета ВР помощи малому и среднему (вновь созданному) бизнесу.

— Ваше мнение, приобрела ли Украина от торговли с ЕС?

— Глобальный европейский рынок, конечно же, интересный — и количественно, и по позициям. Нужно только выдержать выставляемые Европой требования по качеству.

— Расскажите коротко о своем бизнесе и о том, как стали миллионером?

— Получил очень хорошее международное образование благодаря флоту, окончил одесскую мореходку. Уже к 21 году посмотрел, как работает морской бизнес в Европе, Америке, в Австралии, открыл логистическую транспортную компанию, потом благодаря своей репутации морского офицера, упорству договорился с крупнейшими морскими перевозчиками (Maersk, CMA, MSC) о льготных поставках и отсрочках платежах.  Занимался перевозками грузов по Европе, трейдерил лес, зерно, фрахтовал суда.

— Бизнес кто-то из прежней власти пытался отжать?

— Было несколько попыток захвата, пугали уголовными делами, а офис пытались захватывать бандиты. Считаю, что выход из зоны комфорта – это всегда плюс. После службы на флоте вообще очень сложно чем-то удивить или напугать, потому что там каждый день сталкиваешься с ответственностью за жизни людей.

— Расскажите о своих главных правилах ведения бизнеса.

— Сначала нужна цель и ее достижение всеми силами, выкладываясь, если нужно, по 24 часа в сутки. Репутация нарабатывается годами и отзеркаливает отношения с партнерами, заказчиками. И если в нее закладываются стопроцентное выполнение взятых на себя обязательств, повышенная требовательность к себе, то результат даже превосходит ожидания.

ПЕРСОНА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO