Аналітика

У місті Чорноморськ Одеської області в неділю група із 5 чоловіків побила та пограбувала сержанта ЗСУ.

Інцидент стався на вул. Лазурна. Військовослужбовець просто прогулювався містом, коли на нього напали бандити. 

Вони жорстоко побили його та пограбували — з кишень зникли банківські карти, телефон та військовий квиток. 

З місця події чоловіка госпіталізували з переломом шиї і набряком мозку — зараз він нерухомий.

Наразі відкрито кримінальне провадження за статтею хуліганство (ч. 2 ст. 296 ККУ). Після отримання висновків експертів щодо тілесних ушкоджень, кваліфікація може бути змінена.

Джерело – https://elitexpert.ua/proisshestviya/u-chornomorsku-grupa-cholovikiv-napala-na-vijskovogo-ta-zlamala-jomu-shiju/

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сімейний бізнес – звучить поважно. Ну там династія, спадкові традиції, все таке. Але не так щоб завжди.
Є такий у нас в Одесі сімейний підряд – прокурорські охвіцери Володимир Крещенко, Олександр Чечітко та останього тесть – фермер Олександр Кащук. Здавалося б, в наші дні прокурорські охвіцери і фермер – це два окремих бізнеси, але ніт. Набагато краще, коли вони синтезуються в один. Ну як краще, для них звісно краще, а для обʼєктів їхніх інтересів – не дуже.

Вибачте, зараз буде трохи довга фабула. Однак, без всієї хронології неможливо зібрати до купи цю історію. Про двох прокуроських стартаперів, які започаткували такий собі гарненький бізнесочок на рейдерстві, під гаслом «Да, ми ох@@лі, і шо?»

Отже, ці винахідливі дяді створюють заздалегідь фіктивну компанію, і починають купувати на неї сільськогосподарську продукцію та відвозити її на різні великі термінали, заводи. Фіктивну фірму умовно назвем «Посередник», на прикладі «фіктивної» ТОВ «Рестрой Плюс». Дяді охвіцери і людинка фермер настільки впевнені в своїй безкарності, що в цій схемі часто задіюють вантажні автомобілі ФГ «Олександра», де директором та засновником є та сама людинка фермер Олександр Кащук. Разом з цим, з метою прикриття протиправної діяльності групи переробників/експортерів використовує документи транзитних «фіктивних» підприємств, здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції в значних обсягах за готівкові кошти, готівку для закупівлі отримує від представників ряду транзитних підприємств. В своїй противоправній діяльності Олександр Кащук повністю підпорядковується прокурорським охвіцерам Олександру Чечітко та Володимиру Крещенко.
Минає десь півроку співпраці з терміналами та заводами в Одеській області і тоді починається найцікавіше.

В гру вступають підконтрольні прокурорським охвіцерам поліцейські, СБУ, та інші. Все залежить від важливості і рівня. Це дуже зручно, бо ніяких зайвих питань не ставитимуть, а просто сумлінно виконують поставлені старшим товаришем (закреслено) куратором завдання.

Далі все як в кіно.
Визнають фіктивну фірму «Посередник» фіктивною (вибачте за тавтологію, але без неї не так очевидно). Після цього беруть ухвали на проведення обшуку у всіх підприємствах що співпрацювали з компанією «Посередник», купували або перевантажували їх продукцію.
Так, минулого кварталу, старі добрі маски шоу здійснили в декількох компаніях блокування роботи.

За найкращими традиціями, вилучали все, що бачили і байдуже, якщо навіть щось не було вказано в ухвалах. Тим самим заблокували роботу підприємства і стали чекати.
Ну як – чекати, коли до них прийдуть домовлятись, адже кожен день простою підприємств – це прямі збитки в сумі приблизно від 50 – 200 тисяч доларів. Після декількох днів блокування підприємства частіше домовляються про мзду. Після чого підлеглі прокурорських охвіцерів Володимира Крещенка та Олександра Чобітко швиденько вшиваються за обрій.
Чим вам не красота? Чим не ікебана?

Маленька ремарка. В основному ці компанії є великими донатами на потреби ЗСУ. Серед іншого, деякі опікуються питаннями реабілітації поранених, придбання автомобілів та необхідної техніки підрозділам, евакуації жінок та дітей з районів безпосереднього ведення бойових дій, допомоги людям, що втратили домівки в результаті рос агресії.

Пізніше опублікуємо назви компаній, номера автомобілів, ПІП водіїв, дати та назви терміналів на які завозилась сільхоз продукція. Розкриємо схеми закупівлі Олександром Кащуком за безціннок та готівку у місцевих фермерів та продаж на експорт від своєї компанії «посередник», та таких же створених ними компаній «посередників». Так що далі буде цікаво тому залишайтесь на звʼязку.
Але цікавить інше. У нас зараз в Україні відбуваються протести проти непершочергового використання грошей. Багато що на фронті тримається саме на донатах бізнесу. Але от охвіцерам прокуратури якось рівно, головне «білєтікі» продати і грошей в кишені напхати.
Я не знаю, чому так. Може охвіцери прокуратури розраховують, в разі чого, на рятівний чартер.
А може на те, що і в окупаційній прокуратурі для таких кадрів знайдуться вакансії.
Шановне панство, порадьте, може ми щось не так розуміємо в цьому житті?

Автор: Артем Холодов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Останнім часом все частіше ходять чутки про те, що нинішнього голову Офісу Генпрокуратури Андрія Костіна можуть замінити на чинного керівника Одеської військової адміністрації Олега Кіпера, який тривалий час працював у прокурорській системі на всіх рівнях.

Об’єктивно, в Україні історично склалося так, що генеральні прокурори не затримуються на своїй посаді довго – за одну президентську каденцію зазвичай змінюються два-три Генпрокурори. Нинішній Генпрокурор – третій за часпрезидентства Володимира Зеленського після Руслана Рябошапки (протримався на посаді рівно рік) та Ірини Венедиктової (два роки).

Очікувалося, що під керівництвом Андрія Костіна кілька гучних та суспільно значущих справ отримають нові повороти у розслідуванні, проте цього не сталося. Прихильники Костіна вказують на те, що під час війни не до завершення цивільних справ – всі сили мають бути кинуті на розслідування тисяч військових злочинів, скоєних Росією. Противники, навпаки, вказують, що війна стала лише приводом не розслідувати гучні справи – причому під цілком залізобетонним приводом.

Тому наведемо кілька відомих справ, які передаються від прокурора до прокурора як естафетна паличка, без будь-якої надії на їхнє швидке завершення.

Справа Татарова

На початку грудня 2020 р. НАБУ та САП намагалися повідомити про підозру заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову — особі, з огляду на свою посаду, близькому Андрію Єрмаку та Володимиру Зеленському. Його підозрюють у передачі хабара судовому експерту за фальсифікацію експертизи – йдеться про справу десятирічної давності, коли нинішній високопосадовець працював у компанії “Укрбуд”. В результаті цієї схеми забудовники заволоділи майном Національної гвардії у сумі 81 мільйон гривень.

У день, коли прокурори мали вручити підозру, тодішній Генпрокурор Ірина Венедиктова без попередження змінила процесуальних керівників справи, що затягнуло повідомлення про підозру на понад два тижні. Через це детективи НАБУ та прокурори САП не змогли затримати Татарова.

Після цього НАБУ навіть виступив зі спеціальною заявою про те, що вважає цю ситуацію «свідомим тиском на слідство» та стверджував, що Офіс генпрокурора вдається до подібних дій не вперше.

Пізніше Офіс Генпрокурора передав справу Татарова від НАБУ до СБУ, і, на думку багатьох експертів, цей крок врятував Татарова від кримінальної відповідальності. Адже НАБУ є найнезалежнішим органом досудового розслідування, а СБУ на той час очолювалося близьким другом Зеленського Бакановим, яке невдовзі не знайшло у справі складу злочину. 

В кінці 2021 року в ЗМІ з’явилася інформація, що провадження було відкрито, але судячи з офіційної відповіді Офісу Генпрокурора на адресу ElitExpert — «у кримінальному провадженпі у так званій справі компанії «Укрбуд» 21.04.2022 прийнято рішення про його закриття«.

Справа «Роттердам+»

Трироки тому НАБУ повідомило про підозру шести особам у справі про штучне завищення ціни на вугілля та електроенергію за формулою «Роттердам+». 

Нагадаємо, що у 2016 році було запроваджено особливу формулу для розрахунку тарифу на електроенергію — вона передбачала умови для штучного зростання ціни електроенергії. За версією слідства, такі дії завдали шкоди державі майже на 19 млрд гривень лише за перші два роки застосування цієї схеми, а за весь час її дії – майже на 40 млрд. гривень.

Слідство встановило, що схему вигадали топ-менеджери компанії ДТЕК та НКРЕКУ. Розслідування успішно просувалося, були анонсовані гучні «посадки», доказів було достатньо для того, щоб направити справу до суду, але прокурор САП Віталій Пономаренко двічі закрив справу через нібито відсутності доказів завдання збитків.

На хвилі обурення, що піднялося у суспільстві, і Верховна Рада, і НАБУ зажадало від Офісу Генпрокурора втрутитися і змінити прокурора САП, оскільки лише цей орган має на цевідповідні повноваження. Однак Офіс генпрокурора також двічі відмовляв у цьому — незважаючи на нещадну критику на свою адресу. В результаті бездіяльність Офісу вигідна насамперед основному бенефіціару формули “Роттердам+” – олігарху Рінату Ахметову.

Справа “Роттердам+” зрушила з мертвої точки тільки зараз — після багаторічного забуття, і то завдяки не Генеральній прокуратурі, а незалежним САП та НАБУ. Наприклад, 3 жовтня за клопотанням прокурора САП Вищій антикорупційний суд нарешті наклав арешт на майно обвинувачених у справі — майже через 7 років! За останні тижні помітно активізувалися і слідчі органи. 

Справи Майдану

Це здається дивним, але і через 9 років не закінчено розслідування розстрілу Небесної сотні та по основним справам Євромайдану, які включають викрадення людей, порушення права на свободу мирних зборів, неправомірні судові рішення, скоєних під час Революції Гідності тощо.

Довести до кінця розслідування злочинів проти Майдану було “справою честі” для кожного з Генпрокурорів, що змінювали один одного. Але щоразу ці потуги завершувалися нічим.

Наприкінці 2021 року Офіс генпрокурора бадьоро звітував про те, що слідство з цих проваджень “значно активізувалося”. Підозри були висунуті ще 42 особам, серед них 24 працівникам органів внутрішніх справ, трьом прокурорам, п’ятьом суддям тощо. В той же час, така кількість підозр була обумовлена ​​напрацюваннями минулих років та поступовим накопиченням доказової бази, тому виносити це як заслугу недоречно.

Однак навіть після таких переможних реляцій із сотень “справ Майдану” лише лічені отримали вироки. А справи щодо посадовців часів Януковича взагалі не просуваються на сантиметр.

Загалом, за результатами досудового розслідування по цім справам до кримінальної відповідальності притягнуто 397 осіб, але лише стосовно 40 осіб судами ухвалені обвинувальні вироки, при чому тільки по 34 особам судові рішення набрали законної сили!

І лише 4 жовтня 2023 року, майже через десять років була завершена найбільша справа Майдану. Найбільша, але тільки одна з багатьох. Офіс Генпрокурора нарешті направив до суду обвинувальні акти стосовно колишнього президента Віктора Януковича та 9 екс-чиновників. 

І насправді це дуже показова ситуація — якщо Офіс Генпрокурора цілих дев’ять з половиною років “розслідував” справи Майдану — справи першочергової для держави важливості, але довів до кінця лише одну, то що вже говорити про менш відомі резонансні справи?

Справа Вадима Чорного

Досить часто буває, що Офіс Генпрокурора й зовсім саботує розслідування, як сталося, зокрема, з гучною справа про спадщину одеського бізнесмена Вадима Чорного.

Вже два роки правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних правТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».

 Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.

Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.

В даний момент Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУНП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та прийняття незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій.

Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко. Зазначимо, що редакцією ElitExpert 22 вересня було направлено кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора з проханням висловити свою позицію з цих питань. У відповіді на адресу ElitExpert лише сказано, що у справі крадіжки корпоративних прав «досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває» без якихось подробиць.

Таким чином, можна констатувати, що довгоочікувана “прокурорська реформа” 2019-2020 років якщо й не стала зовсім провальною, то принаймні зовсім не покращила показники доведення до кінця гучних справ.

Можливо, цьому посприяло й неоднозначне рішення Офісу Генпрокурора про атестацію працівників. З квітня 2020 року зі складу комісіїта, яка здійснює атестацію прокурорів, прибрали міжнародних партнерів та громадськість. Наразі орган складається з чотирьох прокурорів та двох представників вузів, при тому, що раніше до нього входили три прокурори та три експерти, делеговані міжнародними організаціями, громадськими діячами та дипломатичними місіями. Таке нововведення явно підірвало довіру до призначень в Офісі генпрокурора і неминуче призвело до клановості, адже тепер, як і раніше, прокурори обирають прокурорів, виключивши з цієї процедури «чужинців».

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Добронравов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Футбол в Одесской области находится на грани катастрофы. Футбольные команды загоняют в «рабство», ограничивая возможность их развития и оставляя им роль лишьприносящих доход отдельным личностям Одесской областной футбольной ассоциации. Появившись в результате вмешательства административного ресурса в футбольную жизнь Одесской области и придя с обещаниями построить полтора десятка современных стадионов, общественный союз «ООФА» оказался могильщиком одесского футбола. 

Для осознания происходящего стоит вспомнить события 2018 года, когда в Одессе объявили о создании Общественного союза «Одесская областная футбольная ассоциация», во главу которой «избрали» руководившего тогда областью Максима Степанова. На учредительном съезде «нужные» делегаты поддержали предложенную кандидатуру Степанова, чем позволили легализовать новый футбольный союз.


Параллельно с руководством Одесской областью Степанов занимался продвижением бизнеса жены – платформы BeSmart, которая под лозунгом бесплатной образовательной площадки стала приносить прибыль семье Степанова, а также предпринял попытки захватить контроль над футболом региона. Руководя Одесской ОГА, не составило труда убрать главного конкурента детища Степанова – Федерацию футбола Одесской области во главе с Петром Чилиби. Именно Степанов договорился с Андреем Павелкоо включении в Федерацию футбола Украины ООФА вместо ФФОО. Тесные связи между главой УАФ Андреем Павелкои Максимом Степановым просматривались и после перехода последнего на должность министра здравоохранения. В период ковидных ограничений Павелкопривлекал Степанов для решения вопроса с возвращением болельщиков на стадионы во время футбольных матчей. 

Часть футбольных клубов вынужденно согласилась на такие изменения, но они даже не представляли, что в 2023 году будут с сожалением вспоминать времена с Петром Чилиби, который на фоне сегодняшнего руководства ООФА выглядит искренне радеющим за сильный футбол в Одесской области. Оказывается, Петр Чилиби значительно внимания уделял развитию футбола, оказывал всяческую поддержку футбольным клубам. Средства, выделяемые УАФ для Одесской области, также эффективно использовались ФФОО по назначению, а не оседали в кармане её руководства.

Что же происходит сегодня в ООФА? Фактически Ассоциация превратилась в единоличную собственность сомнительной личности Олега Самсонова. После полномасштабного вторжения российских войск в Украину Степанов бежал за границу и не уделял достаточного внимания ни деятельности ООФА, ни развитию футбола в регионе. В конце сентября 2022 года он потребовал от исполнительного директора Игоря Покаринина написать заявление об отставке, после чего направил письмо с предложениями назначить на освободившуюся должность Олега Самсонова. Ему нужна была кандидатура, которая смогла бы залазить в карман родителям юных футболистов. Через два дня Максим Степанов издал приказ о передаче всех полномочий и обязанностей главы ООФА Олегу Самсонову. Как рассказывают на условиях анонимности некоторые члены Исполнительного комитета ООФА, при утверждении Самсонова на должность исполнительного директора ассоциации допущены процедурные нарушения. Более того, заседание Исполкома фактически не проводилось, а его членов уведомили об изменениях в телефонном режиме.


Сегодня деятельность руководства Одесской областной футбольной ассоциации в лице Олега Самсонова почти не соответствует статьям Устава, утвержденного при создании этого футбольного союза. Развитие и популяризация футбола в Одессе и области превратилось в шантаж футбольных клубов, вымогательство членских взносов за участие в турнирах, блокирование любых попыток одесских детских клубов самостоятельно провести футбольные турниры. Как рассказывают изданию тренеры одесских детских ФК, руководство ООФА, не смотря на войну в Украине, продолжает требовать членские взносы, угрожая заблокировать им возможность использовать футбольные поля для тренировок. При этом ссылаясь на какие-то заключенные договора между Департаментом физической культуры Одесского горсовета и ООФА. 

Кроме того, одесские детские футбольные клубы всё чаще стали получать письма с требованиями не допускать проведения клубных турниров без привлечения ООФА, угрожая им не только дисциплинарными наказаниями, но и недопущением участия во всеукраинских турнирах. Тренера одесских футбольных клубов в недоумении, зачем перечислять членские взносы ООФА, если они не получают взамен должной поддержки от «лавочки» Самсонова. Например, его предшественник Игорь Покарининруководил союзом прозрачно, регулярно проводя через площадку Prozzoro публичные тендеры на закупку футбольной формы и инвентаря. Но за год руководства Самсонова получаемые ассоциацией средства расходуются кулуарно и распределяются среди своих. 

Речь об огромных суммах. Например, в 2023 году Федерация футбола Подольска перечислила ООФА почти 40 тысяч гривен за участие команды в футбольном турнире. Усатовский сельский совет также за полугодие направила три транша общей суммой 38,445 тысяч гривен за участие команды в футбольном турнире под эгидой ООФА. Одесский городской совет также на проведение игр футбольного турнира «Одесской школьной футбольной лиги» с 2022 по 2026 год запланировала выделение почти 300 тысяч гривен. На счетах ООФА накапливаются миллионные средства, которые не идут на развитие и футбола и поддержку команд.


Более того, получаемые ООФА бюджетные средства на проведение турниров «половинятся» и вероятно оседают в карманах Самсонова и его близких. Как рассказал на условиях анонимности один из арбитров, судьям стало известно о махинациях при распределении гонораров за судейство на турнирах. Из предусмотренных сметами средств, только часть доходит до арбитров. Куда девается значительная часть денег, в ООФА объяснить не могу. В результате, среди судейского коллектива зреет негодование, что сулит в будущем серьезными проблемами при проведении турниров. 


Также, руководство ООФА начало злоупотреблять Контрольно-дисциплинарной комиссией для давления на клубы. На сайте ООФА в разделе новостей практически каждый месяц можно найти сообщение о дисквалификации то одной, то другой футбольной команды под выдуманными предлогами. В кулуарах капитанам команды озвучивают, что дисциплинарное взыскания снимут, если найдется достаточная сумма денег. В противном случае, командам грозят созданием дополнительных проблем. 

Напомним, номинального главу ООФА Максима Степанова уличили в разворовывании бюджетных средств в размере 450 млн грн во времена его руководства государственным предприятием «Полиграф комбинат Украина». Исполнительный директор ООФА Олег Самсонов не далеко ушел от своего шефа в части выстраивания схем. Вначале 2000-х Олег Самсонов уже был замешан в попытке фактически присвоить стадион СКА в Одессе, но тогда общественность и правоохранительные органы помешали этому.  

В то время, как одесские футбольные клубы сетуют не нехватку финансирования и тренера собирают деньги с родителей детей на закупку футбольной формы и инвентаря, Олег Самсонов разъезжает по городу в пьяном виде на элитном автомобиле марки Mercedes C180, стоимостью порядка 40 тысяч долларов. С реестра судебных решений стало известно, что в декабре 2022 года полиция остановила Олега Самсонова возле ресторана «Маман», когда тот вышел с автомобиля указанной марки. При проверке документов, обнаружилось, что авто находится в розыске и полицейские были вынуждены отправить элитный автомобиль на штраф площадку. Кроме того, при осмотре оказалось, что исполнительный директор ООФА Олег Самсонов находился в состоянии алкогольного опьянения, что подтвердили результаты теста.  И лишь допущенные полицейскими ошибки при оформлении протокола позволили Самсонову избежать наказания. 

Уставом Одесской областной футбольной ассоциацией предусмотрено проведение ежегодных конференций и заседаний ревизионных комиссии, отчёты которых должны утвердить делегаты на конференции. За два последних года ни конференция, ни заседание ревизионных комиссий в ООФА не проводилось. Отсутствие должного контроля породило у исполнительного директора ассоциации Олега Самсонова ложного ощущения вседозволенности и самодурства. Более того, отсутствие в структуре ООФА органа, который занимался бы созданием и внедрением стратегии развития, не позволяет рассчитывать на позитивные изменения в футболе региона. 

Эта Одесская областная футбольная ассоциация сломалась, несите другую!

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відправила під нічний домашній арешт колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а нині виконувача обов’язків голови Державного агентства резерву Дмитра Бабака. Про це повідомляє прес-служба ВАКС.

Зазначимо, що в суді не називають прізвище підозрюваного, проте, за інформацією «ElitExpert», йдеться саме про Дмитра Бабака.

«4 жовтня 2023 року АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 серпня 2023 року щодо застосування до колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. За результатами розгляду колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу сторони обвинувачення, змінивши запобіжний захід підозрюваному на домашній арешт в нічний час з покладанням додаткових обов’язків», – інформує суд.

Раніше антикорупційний суд відпустив Бабака під особисте зобов’язання. 

Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких голова Держрезерву Дмитро Бабак. За версією слідства, у 2018-2019 роках ці особи заволоділи майже 920 га державної землі у Фастові Київської області та близько 284 га ДП «Пуща-Водиця» поблизу міста Києва.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтинговое агентство ElitExpert продолжает серию публикаций, посвященных работе следственных органов и прокуратуры. В условиях военного времени любые факты, компрометирующие отдельных руководителей или сотрудников, сразу становятся достоянием общественности, подхватываются украинскими медиа и вызывают широкую огласку, а значит – бросают тень и на профессиональную деятельность таких чиновников. 

Одним из таких громких случаев стала ситуация с элитной квартирой начальника Главного следственного управления Нацполиции Максима Цуцкуридзе, о которой написали практически все ведущие украинские СМИ.

ЭЛИТНОЕ ЖИЛЬЕ

И действительно, первый и главный вопрос, который возникает у общественности при ознакомлении с биографией Максима Цуцкиридзе: откуда у чиновника со скромной государственной зарплатой появилась возможность приобрести элитное жилье в самом сердце Киева?

Роскошная жизнь может быть вполне оправданной — правда, если речь идет о бизнесмене или политике, но никак не о госслужащем. Поэтому когда чиновник живет в элитном ЖК, а квартира стоимостью нескольких миллионов гривен записана на его тещу, не имеющую никакого бизнеса и дохода, это становится предметом для размышлений.

Цуцкиридзе проживает (и это отмечено в его декларации) в элитном ЖК в самом центре Киева. Как отмечалось в материале Дениса Бигуса, квартира площадью 145 кв. м записана на тещу Цуцкиридзе – Людмилу Залужную.

Как пишут «Наші гроші», в мае 2018 она получила квартиру с 30% скидкой – за 3,68 млн грн. В настоящее время такие квартиры стоят более девяти миллионов гривен. В октябре 2018 года Залужная докупила в этом ЖК хозяйственное помещение на 700 тыс. грн., а еще через год приобрела два машиноместа за миллион. Но эти объекты не указаны в декларации полицейского.

В целом теща руководителя Главного следственного управления Национальной полиции Максим Цуцкиридзе удивительно активно инвестировала в недвижимость. Всего за несколько лет она приобрела четыре объекта в ЖК на сумму в несколько миллионов гривен!

При этом Людмила Залужная не занимается бизнесом и не ведет предпринимательскую деятельность, даже живет в глубинке Кировоградской области, и доходов на покупку жилья в центре столицы у нее, разумеется, никогда не было.

Позже в СМИ появился комментарий высокопоставленного чиновника, согласно которому его теща продала предыдущую квартиру и потом купила другую. 

Но самое главное в этой ситуации, что Главное следственное управление играет ключевую роль в обеспечении безопасности, правопорядка и защите интересов граждан. Поэтому к его деятельности выдвигаются особые требования — не только профессионализм и ответственность, но непорочная репутация.

Но если есть даже минимальные основания полагать, что кто-то из руководства может быть причастен к любым «серым» схемам, это автоматически ставит под сомнение все проводимые под его руководством расследования. Каково может быть доверие к результатам работы Следственного управления, если тень сомнения падает на самих руководителей? Вопрос остается открытым.

ДЕЛО ВАДИМА ЧЕРНОГО

Уже два года правоохранительная и судебная система ничего не делает для расследования дела, связанного с воровством корпоративных прав ООО «Басари» и ГП «Компромисс», принадлежащих общественной организации «Центр защиты инвалидов». Речь идет, прежде всего, о двух одесских бизнес-центрах: БЦ «Киевский» и подземный БЦ «Греческий».

Уголовное производство расследуется Главным следственным управлением Национальной полиции Украины под руководством И. Борца, но, как утверждает директор ОО «Центр защиты инвалидов» Аркадий Черный, следствие отказывается проводить расследование; Определений об отказе в проведении следственных действий больше, чем самих действий; нотариусу Татьяне Домбровской до сих пор не выписаны подозрения и она продолжает работать, хотя Приказом Министерства юстиции №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf) установлено, что ее действия были незаконными.

“Более того, государственный регистратор, зарегистрировавший фиктивный протокол общего собрания об изменении директора и всех участников схемы – на свободе и продолжает владеть собственностью «ЦЗИ». Необоснованное давление испытывает именно пострадавшая сторона, имущество организации «Центр защиты инвалидов» стало заложником ситуации, Приказ министерства юстиции, которым были отменены незаконные действия государственных регистраторов, игнорируется, а его действие блокируется по ходатайству прокурора Офиса Генпрокурора С. Пилипенко, руководящего расследованием”, — отмечает Аркадий Черный.

ОО «Центр защиты инвалидов» подал более 50 жалоб в суд на Главное следственное управление, о признании незаконным бездействие и принятии незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «Центр защиты инвалидов» как потерпевшему нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн ., причиненную в результате совершения преступных действий. Но до сих пор следствие не может расследовать простое преступление. В комментарии ElitExpert правоохранители утверждают, что «досудебное расследование по указанному уголовному производству продолжается» — без каких-либо подробностей.

Отметим, что редакцией ElitExpert было направлено несколько официальных запросов в адрес руководства Нацполиции, а также самому Цуцкиридзе с просьбой высказать свою позицию по данным вопросам. 

«По месту моего проживания в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О доступе к публичной информации» такая информация не является открытой, а согласно статье 14 Закона Украины «О защите персональных данных» ее распространение может производиться только по моему согласию», — сказано в ответы М.Цуцкиридзе. 

НАБУ и САП продлили срок рассмотрения этих запросов еще на 30 дней, после чего должны предоставить свои ответы по этому поводу.

В заключение можно добавить, что инвесторы, в том числе и зарубежные, опасались инвестировать в Украину еще задолго до полномасштабного вторжения, что не в последнюю очередь обусловлено именно спецификой работы правоохранительных структур. Эта неуверенность связана с неэффективностью и медлительностью юридической системы, когда речь идет о защите прав и интересов инвесторов.

При возникновении юридических проблем или даже криминальных инцидентов, инвесторы и предприниматели часто сталкиваются с проволочками и затянутым расследованием, что не добавляет уверенности в безопасности вложения средств. Такой подход усугубляет ситуацию, создавая атмосферу риска, и, безусловно, сказывается на привлекательности Украины как объекта для инвестиций.

Поэтому просто необходима ревизия и улучшение правовой среды со стороны украинского правительства, чтобы создать условия, при которых инвесторы будут чувствовать себя уверенно и защищенно на всех уровнях. Это критически важно для стабилизации и роста экономики Украины, привлечения необходимых инвестиций, да и укрепления международного доверия к стране.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чи ризиковано наразі українцям вкладати свої кошти в нерухомість за кордоном, які плюси та мінуси цієї сфери інвестування, які країни є більш привабливими для вкладень, а від яких потрібно триматися подалі, і чи важливо перед прийняттям рішення консультуватись у фахівців? Про це, та багато іншого, «ElitExpert» поговорив з експертом у сфері інвестування від Міжнародного експертного клубу Володимиром КУЦЕНКО – керівником успішної компанії «INVESTHOUSE INTERNATIONAL CLUB», а також професійним юристом з багаторічним досвідом роботи в нотаріаті та судових органах.

Останні дослідження Міжнародного експертного клубу та рейтингового агентства «ElitExpert» стосувалися інвестування, зокрема, у житлову та комерційну нерухомість як в Україні, так і за кордоном. Отже, чи вигідно сьогодні інвестувати і які ризики існують у цій сфері?

Інвестувати в нерухомість – це завжди вигідно. У довгостроковій перспективі, від 10 і більше років, будь-яке ваше вкладення в цю сферу здатне принести прибуток.

Якщо ми проаналізуємо ціни на нерухомість у будь-якій країні світу за останній десяток років, то побачимо періодичні коливання, але, зрештою, завжди активи зростають.

Глобально це пов’язано з інфляцією євро та долара, з постійним подорожчанням енергоресурсів та будівельних матеріалів. Крім того, змінюються й технології будівництва, зростає якість об’єктів.

Звичайно, існує можливість недобросовісного ставлення деяких девелоперів до своїх зобов’язань, але ці ризики мінімізуються скрупульозним вивченням ринку та забудовників.

Таким чином, при професійному підході та підтримці, довгострокові вкладення на 5-10 років завжди виявляються успішними.

Інвестиції на короткий термін, 1-2 роки, можуть бути іноді вигіднішими, але водночас ризиковими, оскільки залежать від короткострокових коливань ринку, економіки країни, політичної обстановки та природних катаклізмів. Дам пораду: якщо ви самостійно інвестували, наприклад, 100 тисяч євро, і через один-два роки ціна на ваш об’єкт впала до 60-70 тисяч, не панікуйте, не поспішайте позбутися його, а зачекайте ще кілька років, поки ринок вирівняється, тоді ви точно продасте дорожче, ніж купували.

ІНВЕСТУВАТИ В АЗІЮ АБО СТАРУ ЄВРОПУ

Передбачається, що для інвестування важливо правильно вибрати країну. Наприклад, у ТОПі останнього рейтингу МЕК — Туреччина, Німеччина, Кіпр, Фінляндія та Польща.

Справді, за багатьма інвестиційними рейтингами Туреччина — безперечний лідер. В останні кілька років вона давала близько 200% прибутку від інвестицій, причому у короткостроковому періоді. За 2-3 місяці можна було одержати від 50 до 70% прибутку від вкладень.

Європа завжди приваблює як забудовників, так і інвесторів своєю стабільністю та захищеністю на законодавчому рівні. Особливо це стосується Німеччини з її сильною та успішною економікою, Фінляндії та Нідерландів.

Польща має значно менший приріст, але попит та зростання цін там також позитивний.

Куценко Владимир

Динамічно розвивається та залучає інвесторів Північний Кіпр, але, на мій погляд, нестабільність його політичного статусу та неприйняття міжнародною спільнотою роблять інвестиції туди досить ризиковими. Тому цінова планка входження на ринок Кіпру гранично низька. Але я рекомендував би інвестувати в нього тільки в короткостроковій перспективі, довго затримуватися з грошима там немає сенсу.

Критерії вибору країн: економічна та політична стабільність, розмір та зростання економіки, інфраструктура, боротьба з корупцією, як вони впливають на вибір інвестора?

Всі ці фактори важливі і вимагають вивчення, я додав би до них ще й екологічну ситуацію. Наприклад, Фінляндія, Голландія та Німеччина приділяють екології підвищену увагу, що робить їх об’єкти набагато конкурентоспроможнішими.

У нерухомості інвестиції не віртуальні. Ви купуєте реальний об’єкт, попит на який завжди більший у стабільній країні, без будь-яких політичних чи економічних катаклізмів.

Боротьба з корупцією – в інвестиційному сенсі це перевірка легальності походження ваших грошей. І чим жорсткіше держава це контролює та перевіряє, тим нижчі показники прибутковості інвестицій.

У країнах, де лояльніше ставляться до походження коштів інвестора – прибутковість вища. Сьогодні до сум до 1 мільйона євро не виникає особливих питань в Арабських Еміратах, Туреччині та Кіпрі — відповідно до них заходить більше грошей, підвищуючи попит та прибутковість короткострокових інвестицій.

Таким чином, довгострокові інвестиції в нерухомість європейських країн, з їх якісним законодавством та стійкою політичною ситуацією, мінімізують ваші ризики, гарантують стабільний, але невисокий дохід.

Інвестиції в нерухомість Туреччини, Північного Кіпру та Дубая покажуть набагато більшу прибутковість, але й ризики будуть вищими.

Формуючи оптимальні інвестиційні кейси для своїх партнерів у цих країнах, ми рекомендуємо інвестувати у короткострокові проекти на 3-6 місяців, максимум на рік.

Зі свого боку ми постійно вивчаємо економічну, політичну та екологічну ситуацію в регіоні, відстежуємо, наскільки дотримуються закони, щоб наші інвестори завжди могли відстояти свої права.

Чи варто українцям прагнути інвестувати саме за кордон? Адже цей процес має як позитивні, так і негативні сторони.

На мій погляд, сьогодні якраз той період, коли люди виходять із зони комфорту та готові пробувати нові напрямки бізнесу – адже війна показала, що немає нічого постійного та стабільного.

Українці могли б інвестувати за кордон більше, але їх зупиняє страх, відсутність досвіду та елементарне незнання чужого ринку. Але світ відкритий, а сучасні технології набагато спрощують пошук будь-якої інформації.

Куценко Владимир

Інвестування за кордон — це не виведення капіталу, як вважають деякі, бо інвестор, громадянин України, залишається в країні, сплачує податки та витрачає гроші в Україні. При цьому він отримує можливість розширити свої горизонти, мати додатковий дохід і місце, куди може приїхати він або його сім’я у разі якихось катаклізмів.

Крім того, інвестор розуміє, як працює за кордоном бізнес, закони та податкова система, отримує новий фінансовий досвід. Адже будь-яка інвестиція – тимчасова. Ви щось купили, щось продали, вивчаєте та пробуєте різні країни, можливості.

До війни в Україні були практично ідеальні умови для роботи з нерухомістю. На оренді можна було заробити 10-12% річних порівняно з 5-6% у Європі. Також було зростання і на саму нерухомість – до 20-25% на рік, тому багато іноземців інвестували саме в Україну, яка давала великий прибуток. Сьогодні багато іноземних інвесторів вивели гроші і вклали їх в інші країни. Але як тільки українська ситуація стабілізується, внутрішній інвестиційний ринок оживе, гроші інвесторів повернуться додому і працюватимуть на відновлення нашої країни.

Нерухомість завжди потрібно побачити і торкнутися. Втім, якщо немає можливості зробити це особисто, то завжди є такі фахівці, як ми, які підкажуть та зорієнтують у всіх спірних питаннях. Наприклад, у будь-якому місті будь-якої країни є райони, які мають попит, і ті, які менш привабливі. І щоб не зіткнутися з проблемами, не придбати неліквід, інвестору важливо отримати консультацію незалежного експерта, який знає цей ринок і працює на ньому.

Або, ось, ви знаєте, що в Європі, Туреччині, дуже рідко буває, щоб забудовник не добудував об’єкт. За це передбачено кримінальну відповідальність. Але в деяких ситуаціях порушуються терміни – обіцяли побудувати за рік, а здали лише за два роки, і, відповідно, інвестор не отримав очікуваного прибутку. Тому наша компанія дуже ретельно вивчає кожного забудовника, всі його об’єкти та зобов’язання, щоб максимально убезпечити інвестора.

Нещодавно у нас була така ситуація в Європі: вивчивши об’єкт, ми зрозуміли, що забудовнику не вдасться у термін здати будинок. Ми повідомили про це свого клієнта і він вклав гроші в інший об’єкт. В результаті все саме так і сталося: піднялася кредитна ставка, продаж зупинився і будинок не був зданий у строк.

БУДИНОК ВАЖЛИВО НЕ ТІЛЬКИ КУПИТИ, АЛЕ Й УТРИМУВАТИ

Ваша компанія займається консультуванням: що ви пропонуєте потенційним інвесторам?

Перше питання, яке ми ставимо своїм клієнтам: «для чого ви хочете інвестувати і в які проекти?» Якщо ви хочете купити об’єкт для перепродажу через 6 – 12 місяців – це одне, а якщо придбати для себе та можливої здачі в оренду – зовсім інше.

Рік тому основний запит був «купити-продати», але сьогодні ситуація почала змінюватися, і приблизно 80% інвесторів хочуть купити нерухомість для себе.

І в цьому випадку, важливий нюанс, на який ми звертаємо увагу інвесторів: розуміння та врахування вартості утримання нерухомості.

У кожній країні свій рівень життя і, відповідно, різні суми витрат на житло. У них входить оплата за утримання будинку, вартість комунальних послуг та податки – три основні платежі. І якщо в Європі утримання однокімнатної квартири може коштувати від 500 до 1000 євро на місяць, то в тій же Туреччині – від 50 до 100 доларів.

Куценко Владимир

Зараз наша компанія, в основному, займається об’єктами середнього цінового сегменту (80-100 тисяч євро), які мають великий попит. При цьому сьогодні на ринку Туреччини з’явилися об’єкти навіть по 30 тисяч євро — це кімнати-студії на березі моря, утримання яких обійдеться лише в 20-30 євро на місяць.

Такі об’єкти дуже цікаві для оренди. При вкладенні всього 30 тисяч євро ви отримаєте кімнату-студію на березі моря, куди в будь-який час зможете приїхати відпочити, а в решту часу здаватимете її з високою рентабельністю — 10-15% річних, від 300 євро на місяць взимку, до 500 євро у сезон.

Студії набагато дешевші за однокімнатні квартири, але мають все необхідне для життя. Крім того, забудовники з якими ми працюємо, вже пропонують послуги з управління орендою.

Сьогодні подібні кімнати-студії будуються на півдні Туреччини, в місті Мерсін, що перспективно розвивається. Для порівняння, в Аланії, такі студії коштують вже значно дорожче, але здаватимуться вони за ті самі 300-500 євро на місяць.

Тепер ви розумієте, наскільки важливо інвестору мати правильного консультанта, який розповість йому про подібні нюанси в кожному конкретному регіоні?!

ЧОМУ САМЕ НЕРУХОМІСТЬ

Добре, з країнами ми визначилися, але чому саме нерухомість є найперспективнішим інвестиційним вкладенням на сьогоднішній день, а не біржі, фінанси чи криптовалюти?

Нерухомість — це реальніші, стабільніші і зрозумілі інвестиції, на відміну бірж і криптовалют, де ринок максимально нестабільний і непередбачуваний.

Це інвестиції, якими ви зможете скористатися і за рік, і через 5, і через 20 років. Володіння нерухомістю не залишить вас із порожнім електронним гаманцем. Її завжди можна продати. А що у вас залишиться, якщо ви прогорите на біржі?

На відміну від інвестування в цінні папери, золото, технології майбутнього чи агросектор, вкладення грошей у нерухомість забирає найменше часу. Інвестиціями у щось складніше, щоб вони були успішними, потрібно займатися ретельно, постійно вивчати сферу та витрачати на це чимало часу. Наприклад, криптовалютами, сільським господарством чи іншим виробничим бізнесом слід займатися 24/7.

Інвестиції в нерухомість вимагають вашого часу тільки на етапі вкладення, коли необхідно вивчити ринок, проконсультуватися з фахівцями і прийняти рішення. Вирішили продати – знову вивчили ринок та продали. З орендою ще простіше: ви придбали, а далі усім займається керуюча компанія.

Куценко Владимир

А як бути з прибутковістю?

Завжди потрібно пам’ятати головне правило — чим більша дохідність, тим вищі ризики. А далі кожен сам вирішує, наскільки він готовий ризикувати.

Я називаю це «етапами дозрівання інвестора». Інвестор-початківець з 50 тисячами, який хоче заробити мільйон, може пробувати себе в тій сфері, де більше і ризик, і прибутковість. А вже коли ви заробили мільйон, вам цього достатньо і потрібно першочергового його зберегти, ніж примножити, то краще ці гроші інвестувати у щось стабільне в стабільних країнах, хай навіть і з невисоким відсотком прибутку.

Рекомендуючи інвестувати в нерухомість, на що, як експерт ринку, радите звертати увагу в першу чергу?

Важливо наголосити на популярності регіону, тому що зростання нерухомості на ринку, як ми з вами з’ясували, не буває постійним, а завжди рухається з перепадами.

Дуже важливо заходити з інвестуванням не тоді, коли країна вже розкручена та йде пік вкладень, а трохи раніше. Після піку завжди йде спад, і інвестори можуть не встигнути вийти з прибутком. Так, можна здавати нерухомість в оренду і все одно бути в плюсі, але ви не отримаєте тих грошей, на які розраховували.

У кожній країні, на відрізку 10-20 років, ринок нерухомості має 1-2-3 стрибки піків і падіння цін. Причини та час виходу з таких піке для кожного регіону індивідуальні.

Наскільки стабільним є рейтинг найбільш привабливих інвестиційних напрямків у світі? Від чого ця стабільність залежить та як швидко цей рейтинг змінюється?

Я назвав би цей рейтинг помірно стабільним. Все залежить від економіки та політики, від соціальних процесів, міграції населення, виборів. Так, наприклад, у будь-якій країні перед виборами президента падає попит на ринку нерухомості, відбувається затишшя, ринок зупиняється та завмирає.

Новий проект рейтингового агентства «ElitExpert», який незабаром буде презентовано – це рейтинг стійкості будівельних компаній Одеського регіону. Як ви вважаєте, які критерії у ньому є основними? І загалом – стійкість будівельних компаній в Україні та за кордоном має визначатися за однаковими критеріями чи різними?

Підхід має бути практично однаковим у всіх країнах – природно, із поправкою на українські реалії. Перший важливий критерій – це репутація, активна присутність на ринку, а другий, і у світлі економічної нестабільності, найголовніший – наявність додаткового бізнесу та оборотних коштів. Щоб компанія була спроможною пройти кризу, вона повинна мати можливість добудовувати житло за відсутності зовнішнього фінансування від інвесторів.

Куценко Владимир

Багато вітчизняних компаній звикли працювати або на позикові кошти, або на інвесторські, і, за сьогоднішньої ситуації, вони просто зупиняються і банкрутують. У своєму аналізі ми обов’язково зважаємо на ці фактори, розраховуючи ризики для інвестора.

Крім того, у нинішніх українських реаліях є компанії, які повністю залежать від влади, зав’язані на корупційній складовій під час отримання майданчиків та дозволів на будівництво. І важливо розуміти, що під час політичної турбулентності такі компанії дуже нестабільні.

Окреме питання – якість будівництва. Це важливий чинник, але він не гарантує стійкості компанії. За економічної кризи та обмеженої кількості коштів люди купуватимуть навіть неякісне житло. Отже, основним фактором стійкості є не так довголіття і професіоналізм будівельної компанії, як наявність у неї додаткових оборотних коштів.

У наш нестабільний час, я рекомендував би інвесторам тричі подумати, перш ніж вкладатися в компанію, кінцеві бенефіціари якої невідомі, а фінансові можливості не можна перевірити і оцінити.

Джерело – ElitExpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.

Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».

До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.

Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.

У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!

Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.

За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.

Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.

ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ

Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.

За даними Міністерства фінансівнайбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.

Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.

Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .

ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.

При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.

З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.

Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.

Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.

Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?

Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.

«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.

На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.

Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.

ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ

А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахунком гасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.

Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!

Зеленький

Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?

Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?

Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:

Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.

Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.

Інфраструктура та відновленняБойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.

Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.

Освіта. Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.

Розвиток економіки. Навіть в умовах війни ця сфера є найважливішою для державиНезважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.

Як ми бачимо, встановлення красивого флагштока за 5 мільйонів або щоденного прибирання закритого півтора року тому Бориспільського аеропорту за 51 млн. гривень, у цьому списку немає. При цьому всі провідні світові фахівці в один голос кажуть, що тільки оптимальний і повністю прозорий розподіл коштів з державного бюджету допоможе підтримати країну на плаву та забезпечити її розвиток у майбутньому. Тому виділення грошей на ремонт театрів юного глядача — при всій повазі до маленьких співгромадян, це двадцять п’яте завдання, яким державі необхідно займатися в даний момент.

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В останні місяці портовий пункт «Кілія», Усть -Дунайського порту Одеської області, прикувавдо себе увагу через юридичну суперечку між державними та приватними структурами. Гостроти ситуації додає той факт, що ця суперечка, з огляду на важливість роботи морських та річкових портів країни в умовах війни, безпосередньо впливає на економічну та соціальну ситуацію в південному регіоні України.

Як ми вже повідомляли в минулому матеріалі, на території портового пункту «Кілія» працюють три портові оператори: ДП «МТП « Усть-Дунайськ », ТОВ « Краншип » — групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК»). На жаль, у момент продажу порту Фондом держмайна України належного узгодження між підприємствами проведено не було.

Стартова ціна лоту (60 млн. гривень) під час торгів зросла більш ніж утричі, тож переможець, вінницька компанія «Еліксир Україна», купила порт у Фонду держмайна (ФДМУ) за 201 млн грн. Фактично ж покупцю довелося заплатити майже 250 млн. грн., враховуючи ПДВ та 3% Prozorro.

Однак через те, що ФДМУ не провів коректний розподіл майна перед приватизацією порту, а стратегічні об’єкти портової інфраструктури, які не мали потрапити на аукціон, були включені до списку приватизації, одразу ж після аукціону покупець зіткнувся з великими проблемами та неможливістю оформлення придбаного об’єкту.

Згідно з відкритими джерелами, майновий комплекс порту розділений між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МВДК»). При цьому 94/100 частки перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 – у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Важливо відзначити, що ця частка була придбана на торгах у 2007 році і її правосуб’єктність двічі підтвердили судові рішення (рішення Кілійського районного суду від 2007 року та рішення Господарського суду Одеської області 916/2514/21).

Проте складність ситуації полягає в тому, що майно ТОВ «ЗТК» було включено в частку 94/100 комплексу будівель порту, виставлену на продаж державою, і під час підготовки порту до приватизації не було виключено з Реєстру прав на нерухоме майно.

Природно, що такий стан речей викликав серйозні питання щодо процедури приватизації та реєстрації майна, у зв’язку з чим нині у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.

Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, держреєстратор не має права перереєструвати його на нового власника, а питання передачі порту буквально зависло у повітрі.

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ

Сподіваючись знайти справедливе та швидке вирішення ситуації, яке врахує інтереси всіх учасників процесу, ElitExpert опитав представників сторін, так чи інакше, залучених до цього конфлікту.

Зокрема начальник філії «Усть-Дунайськ» держпідприємства «Адміністрація морських портів України» Володимир Швидченко заявив, що сторонам потрібно домовлятися: «Чому не відбувається кінцевий етап оформлення документів? Потрібно сідати і упорядковувати ті невідповідності, які спливли під час продажу, і які побачили відповідні органи. Оформлення документів не відбулося, бо, напевно, є якісь невідповідності деяким нормам та законам України. Філія АМПУ «Усть-Дунайськ», зі свого боку, у цьому плані займає абсолютно конструктивну позицію та готова виконати всі дії, які допоможуть вирішити цю проблему».

Швидченко

Водночас в.о. директора ДП «МТП «Усть-Дунайськ» Олександр Попов відмовився відповідати на запитання ЗМІ та коментувати ситуацію, обмежившись стандартною відпискою на журналістський запит.

попов

Ще один опитаний нами чиновник, голова Кілійської міської громади В’ячеслав Чернявський, на території якої розташований портопункт, вважає, що корінь усіх бід — в тому, що майно порту не було поділено раніше. «У цій ситуації, на мою думку, їм усім потрібно сісти за стіл і домовлятися — я маю на увазі всіх портових операторів або претендуючих на роботу в цьому порту. Не вийде домовитися, тоді йдіть до суду та не затягуйте це питання. І гадаю, що держава має включитися у вирішення цієї конфліктної ситуації».

Чернявский

У свою чергу власник компанії «ЗТК» Олександр Грамма роз’яснив нам, як саме його компанія бореться за своє майно.

«Ситуація проста: два співвласники майнового комплексу мають нерозділене єдине майно. І для правильного продажу ФДМУ мав виділити своє майно в окрему одиницю. Коли ми побачили механізм приватизації, то не погодилися з ним, оскільки тут явно порушуються наші майнові права. У зв’язку з цим, ми неодноразово зверталися до ФДМУ, Мініфраструктури , ДП «МТП «Усть-Дунайськ» із проханням правильно скласти пакет приватизації, але всі наші запити ігнорувалися. Також ми подали позов до Господарського суду міста Києва.

Грамма

По-друге, у держреєстрі нерухомості зазначено перелік об’єктів частки держави, що становить 94/100 комплексу порту. Але в ньому знаходяться рухомі об’єкти, що належать нашому підприємству – ангар, підйомник і вагова. Це предмет другого судового спору, в якому ми намагаємося ці об’єкти виключити з реєстру», – зазначив Олександр Грамма.

Крім того, адвокати компанії ТОВ «МПДК» зазначають, що власники не перешкоджають приватизації і не намагаються зірвати цей процес, але водночас не хочуть, щоб у них відбирали майно, що їм належить.

«Практика Верховного суду говорить про те, що якщо до реєстру нерухомості внесені об’єкти, які не повинні там перебувати, а власником зазначено іншу особу, то така власність підлягає витребуванню. Саме це і відбувається зараз – власники витребовують своє майно.

Що ж до виділення часток, воно можливе лише двома способами — або рішенням суду, або нотаріально засвідченим договором. Фонд мав виділити частки та розподілити майно» , — наголосив адвокат ТОВ «МПДК» Олексій Згода.

У регіональному відділенні ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у відповідь на офіційний запит ElitExpert не визнали провину працівників Фонду в недбалій підготовці порту до продажу, заявивши, що процес приватизації був повністю відкритим і прозорим, проігнорувавши інформацію про кілька судових позовів проти ФДМУ. «Перелік майна, що належить державі та входить до складу об’єкта приватизації, підтверджений неодноразовими судовими рішеннями», – зазначили у Фонді.

ФДМУ Од обл

Причиною того, що новий власник і досі не набув володіння об’єктом, там назвали той факт, що «покупець зобов’язаний отримати дозвіл Антимонопольного комітету України на придбання у власність акцій (часток) у розмірі перевищуваному 50% голосів у вищому органі управління відповідного об’єкта (дозвіл на концентрацію). А через пряму вказівку статті 26 Закону України «Про приватизацію», право власності на об’єкт переходить до покупця лише після того, як АМКУ надасть такий дозвіл.

Антимонопольний комітет

У свою чергу Антимонопольний комітет України в коментарі ElitExpert зазначив, що в травні 2023 року почав розгляд цієї справи, зараз вона триває, і жодного рішення Комітетом ще не ухвалювалося.

ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС ПІШОВ

В останні дні ситуація почала зрушувати з мертвої точки. Антимонопольний комітет, який зараз розглядає дозвіл на концентрацію, організував зустріч усіх зацікавлених сторін – за участю представників Фонду держмайна, компанії-покупця, ДП «АМПУ» та портових операторів. Трохи пізніше аналогічну зустріч з ініціативи ТОВ «ЗТК» провела і філія ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях.

За словами керівника «ЗТК» Олександра Грамми, позиція його компанії залишається незмінною і простою – не виступаючи проти приватизації як такої, портовий оператор не хоче, щоб вона була здійснена за його рахунок: «Якщо сторони мають конструктивне бажання вирішити це питання, то ми пропонуємо простий і законний вихід із ситуації: спочатку розділити в натурі частки у майновому комплексі порту, а вже після цього підписувати з покупцем акт приймання-передачі. У такому разі всі зацікавлені сторони в максимально короткий термін нотаріально врегулюють всі спірні моменти, а проблема буде вичерпана назавжди. Покупець отримає саме те, за що заплатив і не прихопить чужого майна».

Цю позицію компанії підтримав і Антимонопольний комітет. Однак у процесі переговорів з’ясувалося, що навіть за формальної згоди чиновників Фонду держмайна на поділ існує різне розуміння того, як це майно необхідно ділити. У Фонді схиляються до принципу – «на тобі, Боже, що нам не гоже». Проте, нагадаємо, що у 2007 році компанія придбала у держави саме об’єкти, а не частки. На сьогоднішній день, ТОВ «ЗТК» має першочергове право на конкретні об’єкти майнового комплексу (зокрема, капітальні будівлі на території порту – будівля Усть -Дунайського морвокзалу, офісні приміщення та ін.). Нині ж вони, згідно з Реєстром, перебувають у спільній власності у ФДМУ та ТОВ «МПДК» («ЗТК»), і можуть стати одноосібною власністю лише після того, як майно буде поділено. Ось чому правильне трактування поняття «майно» таке важливе в даній ситуації.

Крім того, на зустрічі в Антимонопольному комітеті було порушено питання про чесну конкуренцію. Усі портові оператори, які працюють у портопункті – ДП «МТП «Усть-Дунайськ», «ЗТК» та «Краншип» – є конкурентами і повинні мати рівні можливості працювати без утиску своїх прав, незалежно від того, хто є власником того чи іншого об’єкту на території порту. Тому, наприклад, неприпустима ситуація, коли «МТП «Усть-Дунайськ», дублюючи функції АМПУ, також починає видавати перепустки на територію портопункту іншим операторам. Це та інші подібні питання, що стосуються конкуренції, критично важливі для роботи порту загалом, оскільки порушують норми антимонопольного законодавства, що може стати причиною відмови від концентрації. Складається враження, що ДП «МТП «Усть-Дунайськ» навмисне провокує ситуацію так, щоб було більше питань до аукціону та торгів, що точно не сприяє завершенню приватизації.

На другій зустрічі, організованій одеським відділенням ФДМУ, компанії домовилися про те, що покупець майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ», ТОВ «Еліксир-Україна» у відповідь на цілком обґрунтовану претензію ТОВ «ЗТК» надасть своє бачення досудового вирішення ситуації.

Таке закінчення спору було б оптимальним для всіх, проте публічна позиція переможця аукціону – «приватизація пройшла прозоро та публічно відповідно до чинного законодавства України», – на жаль, змушує сумніватися у його бажанні вирішити проблему конструктивно.

Еліксир

Швидше за все, «Еліксир-Україна» не має наміру чекати на нотаріальний поділ майна, а розраховує прийняти в користування комплекс порту прямо зараз, з усіма спірними моментами. І вже потім, ставши повноправним власником своєї частини порту, почати розбиратися з майном «ЗТК». Однак у сумлінності та порядності «Еліксиру» партнери з компанії «ЗТК» можуть сумніватися, а отже, навряд чи допустять порушення своїх прав на обіцянку розібратися «потім».

Можливість прийняти об’єкт «чистим», з чітко виділеними частками і без судових суперечок, чомусь не є пріоритетною для компанії-переможця аукціону.

Проводячи журналістське розслідування, ми з’ясували, що деякі зацікавлені особи, які не мають відношення до майнового комплексу порту, працюють на затягування процедури приватизації шляхом юридичного та виробничого хаосу, що також породжує нові та нові судові справи. А тому, що довше триває процедура приватизації, то довше наживатимуться на ній окремі особи. (І про це ElitExpert розповість у наступних матеріалах).

Якщо наші припущення вірні, приватизація майна Усть -Дунайського порту може остаточно ув’язнути в купі судових справ та кримінальних проваджень. Що, зрозуміло, невигідно ні портовим операторам, ні покупцеві, ні тим більше – державі .

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Видання ElitExpert продовжує знайомити вас із людьми, які займаються волонтерством, служать у Збройних силах України та ведуть іншу діяльність, спрямовану на боротьбу з ворогом, вносячи свій внесок у спільну перемогу України.

Сьогодні ми говоримо з воїном ЗСУ з багаторічним досвідом, інструктором, сертифікованим за стандартами НАТО у навчальному центрі Європи, начальником розвідки одного з бойових підрозділів, Денисом Карташевим – про службу, війну, волонтерство, корупцію у владі та перемогу.

До 24 лютого більшість українців не вірили, що Росія може напасти на нас. Які у вас були думки щодо цього?

На момент повномасштабного вторгнення я лише трохи більше тижня перебував в Україні. Повернувся з іншого континенту, трохи розслабився, і навіть я мав сумніви, що це станеться. Хоча ще з 2014 року ми розуміли та казали, що так буде.

Я пам’ятаю, як «ватники» сміялися з нас, щодо розмов і чуток про можливий напад РФ. Але ми з побратимами розуміли, що рано чи пізно це станеться. Тому я особливо не здивувався. Мене більше вразило, що в Дубаї, на початку лютого, досить високопоставлений еміратський чиновник впевнено сказав мені, що ми матимемо війну, я не повірив — це неможливо, але настало 24 лютого…

Ви з 2014 року в АТО, розкажіть про ваш бойовий досвід, чим сьогодні живе наша армія, в яких умовах ви воюєте?

Служу у морській піхоті. Деталі служби та бойових завдань я розкривати не можу, але розвію деякі міфи. На початку війни були ситуації, коли новобранці розповідали, що їх із автоматами посилають на танки. Це все від страху … Ти його питаєш: «Танк ти хоч бачив?», — «Ні!». Тоді чому ти стверджуєш, що тебе послали на танк із автоматом?

Щоб уникнути подібних ексцесів, наш командир бригади і ухвалив рішення про створення додаткового підрозділу інструкторів, які займаються підготовкою солдатів та допомагають навчальним центрам.

Потрібно, щоб наші солдати були живі та здорові у всіх сенсах, у ментальному та моральному теж, це дуже важливо для високого морального духу бійців та перемоги. Ми переживаємо за особовий склад та робимо все, щоб він був боєздатним та максимально ефективно виконував бойові завдання.

У нас не буває такого, щоб мобілізованого привезли на дві години на полігон, дали 30 набоїв, одну гранату, дозволили вистрілити раз із гранатомета, а за дві години він уже їде на передову.

Denis Kartashev

Прибулі навчаються від кількох тижнів до місяця, проходять додаткову підготовку і лише після цього вирушають на виконання бойових завдань. У тому числі, разом з нами – ми їздимо з ними, показуємо та розповідаємо все на практиці.

Тому, як на мене, у нас менше бойових втрат, ніж у інших бригад з інших родів військ. І дай Боже, щоб їх було взагалі якнайменше.

ПРО КОРУПЦІЮ ТА ПОЛІТИКУ

Україна з початку війни отримує велику фінансову та військову допомогу від країн Заходу. З цього приводу ходить багато чуток про розкардання та корупцію. На вашу думку, яка частина з коштів, що отримуються країною, «губиться», а яка все-таки доходить за цільовим призначенням?

На мою думку, все, що йде на оборону України, приходить за призначенням. Ми це бачимо на полі бою та у забезпеченні ЗСУ. Щодо коштів, що йдуть на відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури, ймовірно, на цих підрядах є і завищення цін, і корупція.

Згадався ще довоєнний приклад, який чітко характеризує діяльність наших чиновників — «Дунайська стратегія розвитку» в Одеській області. Підписавши цю стратегію з міжнародними організаціями та країнами, чиновники нічого більше не зробили. Хоча за програмою була можливість відправляти молодь на навчання за грантові кошти до Європи, розвивати нашу Бессарабію, але оскільки це були контрольовані іноземні гроші, які неможливо вкрасти, то місцева влада просто нічого не зробила… Ніхто вчитися не поїхав, проекти так і не були запущені.

Щодо підписаних угод та меморандумів з іншими країнами щодо відновлення інфраструктури наших міст після війни, я думаю, що там не буде тотальної корупції, бо всі вони будуть під серйозним контролем, навіть на місцевому рівні. Проте, все одно, хтось спробує щось вкрасти – так уже влаштований наш менталітет, який дуже важко перемогти.

Denis Kartashev

Про це зараз говорить і президент Зеленський, до речі, ваше ставлення до нього змінилося за останні півтора роки?

Однозначно. Раніше в мене було певне неприйняття до нього – через те, що він та його команда – не державники, без досвіду держслужби, суцільні спортсмени, кухарі та фотографи.

Але після того, як Верховний головнокомандувач залишився на своєму місці, не пішов, як Порошенко, домовлятися, він справді став моїм президентом. Багато хто намагається зараз влаштовувати провокації, порівнювати його з іншими політиками, з деякими військовими – на мою думку, це зайве. Він опинився у потрібний час, у потрібному місці. Саме в ролі головнокомандувача він виявив себе більш ніж гідно. І він точно увійде в історію, на відміну від Кучми та Тимошенко, які обікрали країну, розікрали та розвалили армію. Більше того, я сподіваюся, що колись порушать питання про бомбардувальників, які були обмінені ними на російський газ, і які зараз бомбардують нашу країну. Я впевнений, за це ще доведеться відповідати.

А що ви скажете про чиновників, які працюють за сьогоднішньої влади? Корупційних скандалів менше не стає, навпаки ми все більше дізнаємося про злочини влади під час війни. Україна колись вирішить цю проблему?

На мою думку, основна проблема в тому, що зараз до влади прийшла певна кількість абсолютно незрозумілих людей, випадкових, особливо це стосується тих, хто пройшов за списками депутатів Верховної Ради. Багатьох із них там взагалі не повинно бути, але вони потрапили у владу, і ми бачимо результати їхньої роботи.

Наприклад, екс-глава Одеської ОДА Максим Марченко. Він нічим не запам’ятався як в армії, так і на посаді голови області. Марченко до 28-ї бригади прийшов на все готове і нічого хорошого там не зробив. Особисто знаю людей, які багато неприємного про нього можуть розповісти.

Коли його призначили головою регіону у березні 2022 року, я був у нього. Заходжу до кабінету, там сиділи Борис Волошенков та Сергій Гриневецький, і Марченко ставить мені питання, де знаходиться один із підрозділів Сил спеціальних операцій – при цих людях! Це багато говорить про нього.

Чому Марченко так довго протримався на своїй посаді? Тому що ніхто не хотів розхитувати човен минулого року, була негласна команда – не чіпати. Але коли вони так крадуть…

У мене є знайомий спеціаліст-масажист, до нього привозили Марченка на процедури. Тож у цей час його охорона перекривала весь квартал, розумієте рівень?

Якось я піднімаюся на 5-поверх ОДА, а йому на візку обід везе власний кухар. Ну що це взагалі? І я не один можу це підтвердити.

І, звичайно, корупція: він не контролював процеси, гадаю, усім керував Гриневецький, як і раніше. Коли йому ставили з цього приводу питання, він казав – я переймаю досвід, він мене вводить у курс справи, я ж військовий.

Сподіваюся, що після нашої перемоги таких наздоганятимуть. Я переконаний, що відповідні структури на кожного мають «папку», і по всіх працюють. Просто зараз не час займатися цим, у нас інше завдання – перемогти ворога та захистити свою країну.

Denis Kartashev

Якщо ми говоримо про політику, як ви думаєте, чи буде створена після війни політична партія військових?

Я думаю, щось подібне станеться, але це виходитиме з Офісу Президента. За Порошенка намагалися створити партію військових, але, як бачимо, не зрослося. На мою думку, таку політсилу буде створено в орбіті президента. Ми заслужили на партію своєю кров’ю і маємо право голосу як ніхто інший. І навіть якщо це моє припущення, я вважаю, що так має бути це нормально. Люди, які змогли керувати армією, змогли перемогти – вони мають бути у владі. Так ми точно зможемо навести лад під куполом Верховної Ради.

ПРО ВОЛОНТЕРСТВО

Поговоримо про волонтерів. Як ви оцінюєте їхній внесок у нашу перемогу? Чи змінився після 24 лютого волонтерський рух в Україні?

Я ніколи не був волонтером, цим займається моя дружина, хоча я є засновником благодійного фонду, який допомагає ЗСУ.

Загалом, у плані взаємодопомоги наша країна однозначно змінилася, і навіть не за рік війни, а за місяці. Хто втік, той втік, але ті, хто залишився, консолідувалися і об’єдналися. Навіть деякі «ватники» перевзулися, щиро перевзулися — я сам це спостерігав.

Є думка, що багато хто почав втомлюватися від війни, від допомоги, але справжні патріоти України продовжують допомагати і розуміють, що треба працювати до перемоги, все ще попереду, і треба набратися терпіння.

Існують різні види волонтерів та волонтерства. У 2014-2015 роках в армії нічого не було, і тоді ми вистояли саме завдяки волонтерам.

Волонтерський рух трансформувався. Він ділиться на тих, хто працює багато років, хто вирішив стати волонтером минулого року, та тих, хто тільки створює видимість роботи. На жаль, багато хто з волонтерів краде або користується цим статусом для особистих цілей. Деяким із них давно настав час стати до лав Збройних сил.

Важливо розуміти суть та завдання волонтерської діяльності. Наприклад, моя дружина – волонтер зі стажем, чудово розуміє, коли та що потрібно, перед весною вона купує дощовики тощо. І робить усе це дуже ефективно.

А молоді волонтери часто не розуміють, що є речі, які простому солдатові чи матросу не потрібні. Перш ніж щось передавати, треба розуміти, в якому підрозділі служить солдат і які завдання виконує.

Denis Kartashev

Часто просять те, що реально не потрібне. Ось, наприклад, простий звичайний боєць вимагає 11 рацій. Навіщо вони йому? Волонтери не думають про це і просто їх передають. Таких випадків багато. А потім ці горезвісні рації спливають на сайтах інтернет-продажів.

Або улюблена казка рядового складу: якщо ви нам передасте щось офіційно, то це заберуть у нас офіцери. Якщо передасте нам машину за актом прийому-передачі, на ній їздитимуть люди у Генеральному штабі. Купившись на це, люди збирають гроші, передають їх у нікуди, бо навіть не розуміють реальних потреб частини.

Є й інші проблеми у волонтерському русі, коли люди на кшталт Сергія Притули чи Стерненка просто обманюють народ…

Але опускаючи все це, я впевнено можу сказати, що, на мій погляд, ми вже маємо нову армію, вона — №1 у Європі, і весь світ це бачить. Виросло вже нове покоління офіцерів та фахівців, які здобули бойовий досвід.

МОВНЕ ПИТАННЯ

Сьогодні питання мов в Україні постає досить гостро, у ЗМІ часто з’являються резонансні матеріали на цю тему. На вашу думку, така проблема існує, і в армії, в тому числі, чи це пропаганда ворога та маніпуляції?

На мою думку, категорично неприпустимо, щоб люди типу Ірини Фаріон розповідали нам, воїнам, про те, якою мовою говорити. Вони не мають на це морального права. Як сказав один боєць в інтерв’ю (і так думає більшість), якщо всі російськомовні військові підуть із ЗСУ, то наступного дня, Фаріон та інші можуть прокинутися у складі колонії Російської Федерації, от і все.

Denis Kartashev

Насправді, з мовним питанням взагалі немає проблем – у військах принаймні. На Донбасі, точно не важливо, якою мовою розмовляти та воювати.

Зараз з’явилася нова маніпуляція: мовляв, військовослужбовців це не стосується, але решта має змінити мову спілкування, бо в Європі російськомовні українці нас ганьблять, а поляки не можуть зрозуміти, де — українці, де — росіяни. На мій погляд, це нісенітниця.

Насправді серед тих, хто втік, досить багато «ватників», але про це ніхто не думає. Ватників уже не переробиш, цим питанням треба було займатися з 1991 року. І не треба плутати їх із тими, хто поїхав по нужді: самотні жінки, мами з дітьми, старі.

Конституція захищає наші права, і ми говоримо в повсякденному житті тією мовою, якою нам зручно. А мовні маніпуляції – дурість, розгойдування човна у дуже лихоліття для країни. Хіба має значення якою мовою говорю я, воюючи на Донеччині? Колись я гаряче сперечався у Фейсбуці на цю тему – «диванних експертів» не цікавило, що я їм, де і як сплю, а лише те, якою мовою я розмовляю в окопі. Всі ці товариші, які «дискутують» із цього приводу, нехай приїдуть сюди і проживуть із нами бодай три доби.

Коли я служив інструктором у спецназі, то навчав солдатів військової науки російською мовою, і це нікому не заважало. Ми розуміли одне одного та успішно виконували бойові завдання.

Вважаю, що зараз не час розколювати людей та полювати на відьом. Це перемогу точно не наблизить.

З іншого боку, в країні існує реально багато людей, які перейшли самостійно на українську мову, і це правильно. Зрозуміло, що й в державних органах влади треба спілкуватися виключно державною мовою, бо ми живемо в Україні.

ПИТАННЯ КОМПЕНСАЦІЙ ТА ВИПЛАТ ДО ЗСУ

Кілька разів у ЗМІ з’являлася інформація, що людина отримала поранення або навіть загинула, але виплат та компенсацій від держави не отримує ні вона, ні її родина. Починаються бюрократичні кола пекла. Що ви скажете про це, виходячи зі свого досвіду?

Все залежить від бригади, в якій людина служить і від тих обставин, за яких вона отримала травму чи поранення, або, не дай Боже, загинула. Адже мало хто знає, що насправді сталося. Може, просто напився, злякався і його взяли в полон, п’яного чи сплячого – тоді це недбалість.

Звичайно, є й інші приклади, наприклад наші хлопці на «Азовсталі». Хто хотів здатися, той здався з самого початку, а решта боролася до кінця. Ну і як сім’ї «азовця» не дати належних виплат? Тож це завжди різні ситуації, тому треба враховувати абсолютно всі обставини, а не слухати стогони та плітки. Завжди проводиться службове розслідування, встановлюються факти та причини того, що сталося. Якщо вони встановлені та об’єктивні, то проблем із виплатами немає.

Як ви вважаєте, процес реабілітації солдатів в Україні налагоджено добре, адже рахунок потерпілим бійцям іде вже на тисячі?

Ця робота державою проводиться. Я особисто знаю хлопців, яким поставили найсучасніші протези, навіть очні. Але знову-таки є люди, які пішли добровольцями, вже маючи проблеми зі здоров’ям. Комусь стало на службі погано, і лікарська комісія не завжди може сказати – людина отримала травму внаслідок знаходження безпосередньо на лінії зіткнення, або у неї була вроджена вада, або хронічне захворювання. Тому в цьому питанні також є нюанси.

Denis Kartashev

«АГРЕСИВНА» МОБІЛІЗАЦІЯ

У соцмережах множаться відео, в яких військкоми на вулицях забирають усіх підряд.

Звичайно, є багато питань до керівників військ щодо корупції та хабарів. Порядні хлопці є і серед них, але це одиниці, виняток із правил. Більшість же керівників ТЦК, на мою думку, минулого року нормально «заробили». Починаючи від схем виїзду за кордон, закінчуючи роздачею «білих» квитків.

А тепер їм сказали, що якщо 500 людей на місяць не мобілізуєш, поїдеш сам на нуль. Ось вони й ловлять людей на вулицях. Потрібно повністю вигнати старих військкомів, бо те, що вони роблять – це повний безлад.

Водночас багато українців не розуміють, чому вони повинні йти воювати – мовляв, нехай інші служать. Але вони забули, що інші вже починають закінчуватися, багато хлопців поранено. Кожен громадянин нашої країни має принести користь і зробити свій внесок у перемогу. Хто може – з автоматом у руках. Хтось у тилу допомагатиме, але, головне – щось робити. А у нас виходить, що хтось сидить у Буковелі і розмірковує про мову та армію, а хтось бореться.

Щодо тих хто втік та поїхав. Я позбавляв би багатьох із них громадянства і просто прощався, наприклад, з тими, хто спокійно перетнув кордон, бо його тато відремонтував полігон прикордонникам… До речі, якщо ви про це напишите, цей «хтось» зрозуміє, що я маю на увазі. Звичайно, жінок і дітей, що виїхали, це абсолютно не стосується, адже цілком природно — боятися загинути.

Але мене дуже злить, коли люди дзвонять з інших країн та розповідають, як наші співвітчизники поводяться у центрах допомоги, як вони там вимагають щось. Ці гламурні тітки у тій самій Польщі. Для того, щоб щось вимагати, потрібно поставити собі запитання: що я зробив, щоб мені були винні?

Я залишився в Україні, моя дружина підтримує армію, і сьогодні, багатьом зі свого оточення, я говорю, що у моєї дружини набагато більше духу, ніж у них. Захист вітчизни – це дуже важливий моральний аспект, показник того, наскільки ти відбувся як громадянин та як особистість.

Denis Kartashev

ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

Як ви вважаєте, чи варто нам принижувати можливості противника і як взагалі ви оцінюєте армію РФ?

Принижувати армію ворога дуже зручно і навіть необхідно з метою пропаганди та інформаційної війни. Але всі повинні пам’ятати, що росіяни мають достатньо професійних і досвідчених підрозділів, які створюють нам серйозні проблеми.

Так, з одного боку, вони нас просто закидають м’ясом, навіть трупи своїх солдатів не забирають. Але говорити про те, що вони не вміють воювати, не варто. Мобілізовані – так, найчастіше, це тупо «м’ясо», але росіяни мають сильні і боєздатні частини, які пройшли війни в Сирії, Чечні та Грузії. Те, що вони всі виродки, це факт — без честі та гідності. Але вони мають і непогані сучасні зразки техніки, і стрілецьку зброю. Все ж решта — просто надуті щоки.

З нашого ж боку, багато талановитих командирів, які виявили свої найкращі якості під час війни, справжніх професіоналів. Думаю, на нашому континенті сьогодні ні в кого немає таких збройних сил, як в Україні, тому що набутий нами досвід, хай навіть таким важким шляхом, безцінний. Про це ще писатимуть книги, і наша тактика увійде до підручників.

Війна змінила ваше ставлення до життя, людей, бізнесу чи політики?

Моє ставлення змінилося лише до певних людей, які переконували мене впродовж довгих років, що вони – патріоти, але у складний момент показали себе по-іншому. Змінилося ставлення до деяких політиків – злетіли останні маски.

Іноді просто соромно дивитися, як деякі наживаються на чужому горі. Хтось перепродає генератори, гуманітарку – немає жодної порядності та цінностей. Я думаю, що такі гроші щастя не принесуть і розплатяться за це вони здоров’ям близьких. Такої війни, що її відчула майже кожна сім’я в Україні, не було 70 років. І ті, хто на цьому наживається, просто злочинці. Їх обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності. Я в цьому впевнений.

На щастя, в країні є багато порядних людей, бізнесменів, волонтерів, які підтримують армію і при цьому не кричать про свою допомогу на кожному розі. Мовчки допомагають, роблять все для того, щоб наблизити нашу перемогу. А вона – обов’язково буде!

Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert

Фото з особистого архіву Дениса Карташева

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO