Аналітика

Фрагмент выступления премьер-министра Израиля Биньямина Нетаниягу на Генеральной ассамблее ООН 27 сентября 2018 г.
… По поводу сбитого российского самолета. С большим сожалением мы вынуждены признать, что нами была допущена цепь ошибок.

Первой нашей ошибкой была уверенность в том, что, заключая договоренность с Россией о режиме предупреждения [об атаках на объекты Ирана и Хезболлы], мы имеем дело с ответственным и честным партнером. 

Эта договоренность была важна для нас не для того, чтобы обеспечить безопасность нашим самолетам.

Наши средства защиты позволяют нам обходить российские средства ПВО, как С-200, стоящие на вооружении Сирии, так и более новые и новейшие. Мы наноносили и будем наносить эти удары по мере необходимости, независимо от того, какие системы Россия передаст сирийцам.

Но режим оповещения нам был нужен для того, чтобы предотвратить случайное попадание в зону наших атак российских самолетов и военнослужащих, избежать ненужные жертвы.

Как оказалось, российское руководство не только не оценило эти наши шаги, но и поставило под угрозу этот режим оповещения. Тем самым оно ставит своих военнослужащих в опасность.

Разумеется, Израиль и в этой ситуации приложит все усилия, чтобы избежать гибели российского персонала. Удивляет, что российское руководство делает своих людей заложниками нашей гуманности, упрекая нас же в “неблагодарности” и “подлости”.

Второй нашей ошибкой была поспешная реакция на происшедшее. Как известно, мы немедленно отреагировали, выразили свое соболезнованние и сожаление. На следующий же день наша делегация вылетела в Москву с подробным документальным отчетом о том, что имело место в ночь с 17 на 18 сентября в небе над Латакией.

Нам казалось, что российские обвиения наших летчиков в “подлых маневрах” и преднамеренном подставлении их самолета под огонь сирийских ПВО это следствие недоразумения, стечения обстоятельств или намеренной дезинформации с сирийской стороны.

Эти наши данные нам не пришлось готовить, это была “живая” распечатка протоколов. Именно поэтому они были готовы и переданы русским немедленно, и в их достоверности не приходится сомневаться.

Оказалось, что российская сторона воспользовалась нашими материалами вовсе не для установления истины. На их основании была составлена “альтернативная”, а по существу, насквозь лживая картина происшедшего, делающая именно наших летчиков виновными в падении российского самолета.

В техническом отношении она полна противоречий и вопиющих нестыковок. Кроме анимационной картинки, призванной создать у неспециалистов ощущение правдоподобия, она не подкреплена никакими документальными свидетельствами. Но главный абсурд в том, что нашим самолетам совершенно не нужно прикрываться никем и ничем для нанесения удара.

Приписываемая же нам провокация совершенно не в наших интересах: мы как хотели, так и хотим, чтобы режим оповещения был сохранен, чтобы предотвращать ненужные жертвы среди российского личного состава. Но, как видно, российское руководство занято не поисками истины, а пытается извлечь какую-то пользу для себя из происшедшего.

Во всех военных действиях даже с нашими врагами мы всегда стремимся избежать жертв среди мирного населения. Мы используем дорогостоящее высокоточное оружие, тщательно тренируем наших военных.

У нас существует исключительный протокол открытия огня. В ряде случаев ради избежания ненужных жертв другой стороны мы подвергаем опасности наших солдат.

В связи с этим вызывает изумление та легкость, с какой российское руководство возводит на нас обвинение в гибели своих 15-ти военнослужащих. При этом оно же само пытается извлечь пользу из этого. Как говорится, “Не стой на крови ближнего своего” [Ваикра, 19:16]

Третья наша ошибка – это, когда уже российское руководство окончательно определилось со своей провокативной и, по существу, враждебной к нам позицией, мы пытались вновь договориться о встрече, чтобы преодолеть разногласия и вернуть сотрудничество в прежнее русло. 

Я снова повторяю, нам совершенно не нужны российские жертвы, и совершенно не нужна конфронтация с Россией. 

Наши интересы в Сирии четки и прозрачны. Мы не вмешиваемся в сирийскую войну. Но мы не можем допустить наращивание военного потенциала Хезболлы и Ирана вблизи наших границ. Для этого мы делали и делаем то, что должны.

Договоренности с Россией позволяют нам осуществлять эти операции, никого не подергая опасности, и нам нет никакого интереса в их нарушении. Эта наша попытка была отвергнута российской стороной. Нам было отказано во встрече. Я не хотел бы как-то характеризовать этот шаг. В сложившейся ситуации он выходит за рамки диалога.

Я хотел бы также остановиться на некоторых заявлениях, прозвучавших из уст российского военного руководства. Речь идет о так называемых, “жестах доброй воли” в адрес Израиля со стороны России. Помимо режима оповещения об атаках и российского непротиводействия нам, о котором я уже говорил выше.

Израиль находится официально в состоянии войны с Сирийской республикой с момента образования нашего государства. Сирия неоднократно выступала в роли агрессора, служила и служит базой террора, открыто вооружая и поддерживая Хезболлу и другие террористические организации против нашей страны.

Поэтому, если Россия взяла на себя сторону во внутрисирийском конфликте, она обязана с этим считаться. Мы вполне можем защитить себя от атак сирийских вооруженных формирований на нашей границе. Но, когда эти формирования находятся под защитой российских вооруженных сил, эти наши действия могут поставить под удар российских военнослужащих. Нам это не нужно.

Российское руководство обязано было само позаботиться о том, чтобы их сирийские подопечные не создавали провокаций на наших границах. Но, коль скоро это не всегда делалось, мы предпочитали не наносить удары без разбора, а обращаться к российской стороне, чтобы она исправила ситуацию без кровопролития. Выдавать эти наши заявления за “просьбы”, а ответные российские действия за “жесты доброй воли” по меньшей мере абсурдно.

Справедливо было бы наши действия считать жестами доброй воли по отношению к России, хотя она и избрала для себя роль союзника режима, находящегося с нами в состоянии перманентной войны.

Последнее решение военного руководства России о поставке в Сирию новейших систем ПВО и введение режима электронного подавления выглядит в этом ракурсе, по меньшей мере, странным. Если ситуация со сбитым по ошибке самолетом была результатом халатности и недостаточной обученности обслуживающего персонала, поставка более мощных и более сложных систем лишь увеличивает опасность для самих российских самолетов.

Вместе с тем, как я уже говорил, эти системы никак не повлияют на выполнение нашими ВВС задач по уничтожению иранских и принадлежащих Хезболле объектов на территории Сирии, в том числе и вблизи российских военных баз. 

Хуже того, при попытке сбить наш самолет мы можем оказаться вынуждены нейтрализовать действие объекта ПВО, что может привести к гибели личного состава. 

Вина в этом случае будет лежать исключительно на той стороне, которая будет обслуживать данный объект ПВО. Напоминаю, мы находимся с Сирией в состоянии войны и имеем полное право защищать себя от ее агрессивных устремлений.

И последнее, в завершение темы инциндента со сбитым самолетом. 

Реакция России на происшедшее и последующие ее решения существенно изменили военно-политическую ситуацию в регионе. Судя по настойчивости, с которой Россия отвергает любые возможности вернуть ее в прежнее русло, это делается намеренно.

Поставка новых ракетных комплексов и систем ПВО не служит цели предотвращения подобных инциндентов. Она и не направлена против наших операций. Но она осложнит действия в регионе других участников сирийской войны.

Возможно, в этом истинная цель российского руководства. Израиль, в свою очередь, придерживался и продолжает придерживатося позиции нейтралитета во внутрисирийском кнфликте.

Поэтому в российских шагах мы видим попытку России прикрыться нами и нашим стремлением сохранить жизни ее военнослужащим и циничное использование для этой цели гибели 15-ти российских солдат.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Юлия Мостовая: Медведчук – честный враг, он совершенно искренне ненавидит все украинское, и я думаю, это родом из семьи

Гордон


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ротация российских губернаторов и политиков средней руки – это пустые попытки создать видимость политической жизни в стране.

Об этом заявил публицист и российский журналист Леонид Радзиховский, передает “Диалог.UA”.

Ранее сообщалось, что в Кремле уже в конце нынешнего года намерены внести изменения в Конституцию РФ, которые позволят Владимиру Путину оставаться у власти столько, сколько ему заблагорассудится.

Он пояснил, что чиновники из администрации президента попросту бессильны и не могут изменить в стране ничего, кроме того, как уволить несколько незаметных губернаторов и политиков низших чинов. По его словам, это делают для того, чтобы показать жителям России, что в стране есть политическая жизнь и, кроме Путина, есть другие управленцы. Однако, как показывает практика, никаких результатов подобная политика не приносит – рейтинг президента неуклонно падает.

Радзиховский отмечает, что именно рейтинг Путина отыгрывает в России хоть какую-то роль, а на все остальное в администрации даже не обращают внимание. Он добавил, что пока Путин бросается пустыми словами в адрес Запада и создает видимость сильной России, санкции высасывают из страны последние сбережения.

Однако эксперт убежден, что какой бы ни была ситуация в стране, Путин все равно останется у власти до 2024 года и никто не сможет каким-либо образом сместить его с должности.

Август 2018 года – это время, с которого стартовало “начало конца” российского президента, падение его рейтингов и уничтожение как таковое. Слухи об изменении Конституции РФ – свидетельство того, что в России ускорили процесс передачи власти от Владимира Путина к преемнику.

dialog.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украине может быть очень интересен хорватский опыт деоккупации временно оккупированных территорий. Прежде всего, реализации плана мирной реинтеграции неподконтрольных правительству территорий. В связи с дискуссией в украинском обществе, хочу обратить внимание на один интересный момент.

Во время моего многократного общения как посла Украины в Хорватии с людьми, которые лично отвечали за процесс деоккупации временно оккупированных территорий Республики Хорватия (РХ), они не раз обращали внимание на необходимость постоянного поддержания неафишированных – скрытых контактов со страной-агрессором и сепаратистами.

Бывшая заместитель главы администрации президента РХ и министр юстиции В.Шкаре Ожболт вспоминала, как в Белград периодически тайно отправлялись посланники хорватского главы государства для разговоров с президентом Сербии С.Милошевичем и представителями его ближайшего окружения. Президент Хорватии Ф.Туджман считал необходимым доносить важные политические сигналы сербскому руководству через авторитетных государственных деятелей РХ. Подчеркиваю, все политические сигналы передавались лично, а не через СМИ. Даже в самые трудные моменты фронтовых сражений диалог поддерживался, и, по мнению хорватской стороны, это было важно и нужно. Но учитывая сложные условия военного времени, местная общественность об этом не информировалась. При этом, как правило, эмиссары ехали из Хорватии в Сербию, а не наоборот. Для этого были различные объяснения.

Бывший заместитель министра внутренних дел РХ Й.Морич, который отвечал за процесс мирной реинтеграции территории восточной Славонии, Барании и Западного Срема говорил, что у него был личный телефон “министра внутренних дел” сепаратистов и в случае необходимости он мог всегда с ним переговорить, и наоборот. Он вспомнил ситуацию, когда глава так называемого МВД непризнанной “Республики Сербская Краина” позвонил ему с просьбой достать лекарства для болеющей матери. В тот же день все необходимые препараты по скрытому каналу связи были переправлены на неподконтрольную территорию. В следующий раз “министр” сепаратистов попросил помочь провести его медицинское обследование в Загребе, так как у них не было профессиональных врачей.

Тогда Й. Морич лично подъехал к линии соприкосновения на автомобиле с затемненными стеклами, забрал “министра” и отвез в Загреб. Не на допрос, конечно же, а к надежным врачам. После, таким же образом вернул визитера на линию соприкосновения. За это хорватская сторона никаких обязательств не требовала. Однако само собой разумеющееся, Е.Морич от имени хорватского государства мог тоже попросить о какой-то услуге, как правило, гуманитарного характера на неподконтрольной территории. Ведь постоянно случались различные неординарные жизненные ситуации, которые приходилось оперативно решать.

Передавая опыт своей работы в Министерстве по вопросам временно оккупированных территорий Украины, Е. Морич всегда подчеркивал, что линию фронта хорватская сторона никогда не называла линией разграничения, а исключительно линией соприкосновения – ведь за ней тоже находилась хорватская территория. На блокпостах (переходах для населения) стояла исключительно полиция. Никаких пограничников или таможенников. Ведь блокпосты соединяли две части единственной хорватской территории, хотя одна ее часть временно не контролировалась правительством. При этом минимум государственной символики. Блокпост – не въезд в Хорватию, а пункт пропуска внутри страны.

Что касается отношений между хозяйственными субъектами, то они всегда, по мере возможности, поддерживались, хотя периодически прерывались во время крупных военных операций. Существовал и “черный”, нелегальный уровень бизнес контактов, который правительство не могло полностью контролировать. После окончания войны оказалось, что некоторые лица смогли здорово обогатиться, проделывая нелегальные операции. Но я имею в виду сделки, фигуранты которых уклонялись от уплаты налогов. Кстати, представители именно этих кругов больше всего упирались мирному завершению конфликта, но президенту РХ Ф. Туджману удалось их перебороть.

Что касается экономической блокады Донбасса рядом “патриотических организаций”, то оказалось, что в результате этой акции Украина потеряла 1,2% ВВП при общем росте 2,8%. Это десятки миллионов гривен недоплаченных пенсий и зарплат врачам, армейцам и учителям. Кроме того, все предприятия на временно оккупированной территории, которые регулярно платили налоги в украинскую казну, отобрали сепаратисты.

Мои собеседники как-то упоминали, что много хлопот приносили не столько представители сербского национального меньшинства, которые тоже воевали в рядах хорватской армии, сколько националистические радикальные движения. Как не удивительно, иногда прослеживалось их финансирование от противоборствующей стороны. Напомню, что Кремль тоже финансирует большинство ультраправых и националистических движений в Европе. Является ли Украина исключением? Трудно сказать.

Главный месседж хорватской стороны – конфликт нужно завершать на условиях мирной реинтеграции временно оккупированных территорий. Мирная реинтеграция на простом языке – это мир, плюс возвращение всех неподконтрольных Украине территорий на приемлемых условиях. Разве это не национальный интерес нашего государства?

Сегодня


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Согласно результатам исследования, проведенного социологической компанией So cial Active, в период 26 сентября по 2 октября, в подконтрольных Украине населённых пунктах Луганской области самым узнаваемым из областных политических деятелей оказался Сергей Шахов, народный депутат, глава Луганской областной организации партии «Наш край» ( 64%), потом идёт Юрий Бойко, народный депутат, сопредседатель фракции «Оппозиционный блок» в парламенте ( 58,6%), третье место у Александра Романовского, представитель партии «Батькивщина» (53,4%), с небольшим отрывом от предыдущего Ростислав Дубовой, глава Луганской региональной организации партии «За життя» ( 52,9%). Чей рейтинг узнаваемости не превысил 50% опрошенных: Ирина Веригина, глава Луганской областной организации партии «Батькивщина» (48,6%), Григорий Пригеба, глава Луганской областной организации РПЛ (34,8), Сергей Дунаев, народный депутат от Оппозиционного блока (31%), Виталий Курило, народный депутат, глава Луганской областной организации партии «Солидарность» БПП ( 24,7%).

На вопрос: «Назовите политика за которого вы никогда не проголосуете?” даёт основания утверждать, что люди уже устали от старых политических проектов и их лиц и  готовы поддержать тех, кто имеет высокий уровень доверия. В частности, это Ростислав Дубовой «За життя» (23% антирейтинг), Сергей Шахов «Наш край» (25% антирейтинг), Ирина Веригина «Батькивщина» (49% антирейтинг), Григорий Пригеба РПЛ (53% антирейтинг), Александр Романовский «Батькивщина» (62% антирейтинг), Виталий Курило БПП (71% антирейтинг), Юрий Бойко (74% антирейтинг), Сергей Дунаев (81% антирейтинг).


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чергове загострення конфронтації між Росією та США і Європою, яке спостерігається останнім часом, свідчить про остаточний провал московських планів з відновлення співробітництва із Заходом, які повинні були ґрунтуватися на спільних інтересах. Таких, наприклад, як протидія ісламському екстремізму в Сирії. І тепер російське керівництво у пошуку нових можливостей впливу на геополітичних супротивників. При цьому послаблення та підрив єдності США, НАТО і ЄС, а також зміцнення власних позицій на міжнародній арені і надалі залишається головною  метою Москви, для досягнення якої, за знайомою нам традицією, вона використовує найбільш чутливі проблеми західних країн, що пов’язані з наслідками збройних конфліктів у зонах інтересів. Кремль наполегливо провокує напруженість у регіонах Близького Сходу, Північної Африки, Західних Балкан і у Південно-Західній частині колишнього СРСР, які безпосередньо межують з Європою та ще й стали тими місцями, де спостерігається широкий спектр суперечностей критичного характеру.

Створення смуги кризових зон, що згодом оточить Європу з південного та південно-східного напрямків, а також стане «буфером» між НАТО і Росією, – жадана мрія кремлівських обивателів. Саме на це і спрямовуються їх зусилля з підтримання збройного протистояння в Сирії та на Сході України, збереження перманентної нестабільності в зонах конфліктів на території Молдови та Грузії, а також розхитування ситуації на Балканах (зокрема, в Македонії у рамках створення перешкод для вступу країни в НАТО).

І ось останнім часом росіяни  активно провокують загострення обстановки в Лівії, де ще з  2010-х років триває, як ми пам’ятаємо,  перманентна громадянська війна. При цьому, після втручання у ті події міжнародної коаліції на чолі зі США та повалення режиму М.Каддафі в 2011 році, Лівія, по суті, розділена між західними племінними угрупованнями з центром у Тріполі та східними – з центром у Бенгазі.

А Москва зберігає з різними лівійськими кланами тісні політико-бізнесові та кримінальні зв’язки, встановлені ще за часів СРСР. За доповіддю британських спецслужб, зробленої керівництву своєї країни 8 жовтня ц.р.,  сьогодні Росія активно підтримує лідера т.зв. Лівійської національної армії (ЛНА) Х.Хафтара, під контролем якого більша частина східної Лівії. Росіяни  постачають ЛНА важке озброєння, військову техніку, в т.ч. з протикорабельними та зенітними ракетними комплексами.

У такий спосіб Росія отримала можливість як утримувати свою військову присутність на сході Лівії, так і впливати на розвиток ситуації в регіоні. Британська розвідка доповідає, що у прибережних містах Торбук та Бенгазі під прикриттям приватної військової компанії «Вагнер» вже розгорнуто дві російські військові бази. А у вересні-жовтні ц.р. до східних районів Лівії прибули підрозділи ГРУ та Повітряно-десантних військ збройних сил Росії.

Військові експерти Великої Британії впевнені, що росіяни, в рамках реалізації своїх стратегічних планів у Лівії,   прагнуть «створити ще одну Сирію», тобто, ще одне масштабне джерело нестабільності біля південних кордонів ЄС. Що це дасть Росії? Вона вважає, що, по-перше, поставить ЄС, НАТО та США перед необхідністю реагувати на нове джерело загроз європейській безпеці. Це, ясна річ, розпорошуватиме їх увагу та зусилля і вимагатиме від них видатків та додаткових ресурсів (фінансових та військових). По-друге, вона отримає  додаткові важелі тиску на керівництво ЄС та окремі європейські країни внаслідок керованого посилення міграційної кризи в Європі. Так, цілком очікуваним наслідком загострення ситуації в Лівії стане виникнення нової хвилі біженців до країн Європейського Союзу, які вже і так переповнені мігрантами. По-третє, послабить ЄС та НАТО внаслідок виникнення додаткових суперечностей у стосунки між європейськими країнами через їх різне ставлення як до самої Лівії, так і до пов’язаних з нею проблем.

Ще в 2011 році низка членів ЄС і НАТО, в т.ч. ФРН, категорично відмовились втручатися у внутрішній конфлікт  Лівії. Сьогодні це питання, в разі його порушення, викличе у Європі ще більші розбіжності.  Цим і намагатиметься скористатися керівництво РФ, сподіваючись підірвати єдність західних країн та міжнародних організацій у їх скоординованій стратегії тиску на Росію (насамперед з українського питання), а також змусити їх до повноцінного діалогу з нею. Подивіться: Італія вже запросила В.Путіна до участі у міжнародній конференції по Лівії, яка наступного місяця відбудеться у Палермо.

До речі, втручанням Росії у внутрішню ситуацію в Лівії та її  військовою присутністю на лівійській території переслідується низка економічних цілей,  включно зі встановленням контролю над нафтовими родовищами у східній її частині, а також отриманням більш широких можливостей з постачання російських товарів на лівійський ринок та продажем зброї різним мілітаризованим формуванням.

До речі, для Москви також важливо якось компенсувати свої моральні втрати внаслідок одноосібного втручання США та їх партнерів у конфлікт в Лівії у 2011 році та усунення від влади російського союзника М.Каддафі. Так, на фоні посилення присутності росіян на лівійській території російські ЗМІ розгортають інформаційну кампанію, стверджуючи про «провал політики Заходу в Лівії» і  про «перемогу Росії в Сирії» та «зміцнення російських позицій в регіоні».

Правду кажучи, всі такі  дії у повній мірі відповідають російській політиці, яка жорстко та підступно застосовує всі можливі методи для досягнення визначеної для себе мети. В тому числі провокує збройні конфлікти у різних регіонах світу, доправляючи туди свої війська. При цьому Москву не зупиняють ні масові жертви серед мирного населення, ні  загибель російських військовослужбовців. І чи варто сподіватися, що можна досягнути якихось розумних компромісів з Росією, в т.ч. з питання врегулювання ситуації довкола України?

Іван Січень.

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сучасний світ змінюється з шаленою швидкістю. Щодня розробники винаходять нові технологічні можливості, начебто удосконалюючи світ. Але чи все новітнє є безумовних благом?

Нещодавно останнє «слово» техніки опинилося і на території України. У Києві презентували робота-людину на ім’я Софія, який вважається на сьогоднішній день найрозумнішим роботом в світі. Україна стала першою країною в світі, куди робот Софія здійснила свій перший офіційний візит. Знайомство з роботом відбулося за участю директора та фінансового директора компанії Hanson Robotics, засновника інвестиційної групи AngelVest Девіда Чена і представника AngelVest в Україні Марка Гінзбурга.

Робот Софія дуже схожий на людину і має елементи штучного інтелекту, але все ще потребує у стадії постійних поліпшень.

У свою чергу, Гінзбург повідомив, що Софія вже має 72 різні вирази обличчя або емоції. За його словами, до кінця року розробники планують розвинути технологію, щоб емоцій було 118. Також Софія на презентації відповідала на запитання журналістів. Якщо порівнювати її різні відповіді, може скластися враження, що відповіді суперечать озвученим нею позиціях. Зокрема, на запитання про те, хто, на її думку, стане наступним президентом України на виборах 2019 року, Софія відповіла, що не дуже розбирається в політиці. “Я не знаю багато про політику, я перепрошую”, – сказала Софія.

Детальніше про Софію

Людиноподібний робот Софія був розроблений гонконгською компанією Hanson Robotics і активований 19 квітня 2015 року. Робот змодельований за образом відомої акторки Одрі Хепберн, володіє штучним інтелектом і здатний розпізнавати обличчя.

Софія вміє адаптуватися до поведінки людей, імітувати людські жести, тощо. Особливість – вміння відповідати на певні питання і проводити нескладні бесіди.

Робот використовує технологію розпізнавання мови від Alphabet (материнської компанії Google) і вдосконалюється з часом, стаючи розумнішим. Програмне забезпечення штучного інтелекту Софії розроблено компанією Singularity NET. Воно аналізує проведені розмови і на підставі нових даних покращує відповіді в майбутньому.

Спроектували Софію для того, щоб робот став хорошим помічником в будинках для людей похилого віку або міг допомагати людям на великих заходах або в парках. Творець робота сподівається, що в результаті Софія зможе повноцінно взаємодіяти з іншими людьми і отримати соціальні навички.

Інша думка

Софія виступає з лекціями і дає інтерв’ю, проте її відповіді часто бувають несподіваними. Під час інтерв’ю в березні 2016 року на питання “Чи будеш ти вбивати людей?” Софія дала позитивну відповідь. У квітні 2017, виступаючи на американському телебаченні, вона заявила про бажання захопити світ, але потім сказала, що це жарт.

Софія хоче мати сім’ю і планує назвати дочку в свою честь. Також вона вважає, що у роботів має бути більше прав, ніж у людей, тому що у них менше ментальних проблем.

Це перший в світі робот, який має громадянство – 25 жовтень 2017 року на саміті “Інвестиційна ініціатива майбутнього” в Ер-Ріяді їй дали громадянство Саудівської Аравії.

Багато хто критикував робота Софію. Наприклад, глава лабораторії штучного інтелекту Facebook Ян Лекун заявляв: “Це має таке ж відношення до штучного інтелекту, як фокуси до магії”. Журналісти відзначали, що Софія просто дає запрограмовані репліки на заздалегідь заготовлені питання, а керує нею оператор. Критики кажуть, що Софія – просто лялька, а не справжній штучний інтелект.

Конкурс

Робот Софія була присутня на Всеукраїнському конкурсі ідей і стартапів: штучний інтелект та робототехніка.

На фінальному етапі конкурсу були оголошені 3 переможця.

«Я беру участь у багатьох подібних заходах. Що стосується цього конкурсу я дуже задоволений професійним рівнем презентацій. Але, для мене, як для інвестора, важливі ідея та реалізація її в майбутньому, з урахуванням світових розвитків. І, крім того, важливим є питання, яким чином я буду вкладати гроші в будь-який з проектів. Ми надаємо сертифікати усім учасникам фіналу, яких було більше 400. На другому етапі було 118, далі залишилися 12, а після вже ми сьогодні вибрали 3 переможців »- розповів директор і фінансовий директор Hanson Robotics, засновник AngelVest Девід Чен.

Під час презентації кожного з стартапів інвестори ставили питання, уважно вивчаючи презентації кожного з фіналістів.

Були представлені стартапи з різних напрямів, які стосувалися всіх сфер життя від розвитку і вдосконалення комп’ютерних програм до медичних товарів, таких як комп’ютеризовані протези.

«Високий рівень презентації дуже порадував і вже навіть ми прийняли рішення зробити битви стартапів регулярними. Багато телеканалів готові включати цю програму в свою сітку. Тепер щодо світових тенденцій. Сьогодні в кремнієвій долині існує думка, що ця ідея вже нічого не варта. Раніше носії ідей були начеб то за сімома замками. Сьогодні в кремнієвій долині отримують по 1000 ідей в день. Тому вже голі ідеї не цікаві »- представник AngelVest в Україні, венчурний інвестор, лідер громадської думки і TEDх спікер у сфері блокчейн-економіки Марк Гінзбург.

Кожен з фіналістів, окрім того, що відповідали на запитання потенційних інвесторів і присутніх гостей, представників засобів масової інформації, уважно слухали і спілкувалися з Софією.

Вона, в процесі презентацій, аналізувала сказане і, при формуванні питання не тільки питала і уточнювала деякі нюанси для себе, а й проводила порівняльний аналіз.

Головне, що при виникненні теми робота і людини, Софія завжди акцентувала увагу на тому, що людські емоції неможливо передати ніякими механізмами. І сьогодні за часів комп’ютеризації та роботизації необхідно пам’ятати про людяність і людей !!

«Дуже приємно усвідомлювати, що українські стартапи презентують себе на такому високому рівні світу. У всіх команд презентації збудовані від 0 до прорахунку одержуваного прибутку на кілька років вперед, що, безумовно, дає можливість інвесторам прорахувати необхідність вкладення своїх фінансів. Потенціал України величезний, головне, що цей потенціал повинен розвиватися і держава повинна підтримувати талановитих стартаперів, щоб знову не опинився цей шлях початком нового шляху витоку вже нових просунутих умів за кордон! »- підкреслив економіст, політтехнолог, засновник медіа компанії Ігор Мізрах.

Ігор Мізрах спеціально для журналу РЕЙТИНГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Новий, модний, та неприємний за значенням термін, який нажаль у нашій країні дуже швидко набуває популярності. Що ж це за явище таке та з чим його їдять? Чому останнім часом збільшується кількість різних форумів призначених цьому явищу, передач та обговорень на форумах. Чому саме новини пов’язані з булінгом все частіше з’являються на стрічках фейсбуку та у топі гарячих новин.

Це явище виникло як закономірність через невиховання підростаючого покоління, чи як результат прояву вседозволеності та «нового підходу» до виховного процесу? Чи може завдяки нанесеним дитячим травмам, яких дитина хоче позбутися саме у такій спосіб прояву агресії до ближнього та слабшого.

Отже «булінг» ( з англійської bully — залякувати, цькувати, задирати; bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) або по простому «цькування» — офіційне визначення —  це прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькуванням та погрозами, моральним приниження.

#ТРИ СТОРОНИ

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

  1. переслідувач (булі);
  2. жертва;
  3. спостерігач.

Вплив цькування відбувається на всі три категорії. Окрім того, що такий прояв агресії та неприкритої жорстокості відбувається серед білого дня, майже чи не на офіційному рівні у площині  доказу нападника – «я-сильніший», «я –авторитет», «я-…», так ще й всі три групи стають співучасниками про цей аспект не потрібно забувати. Адже нападник одразу у свідків закладає пігрунття для подальшого росту вже заляканої у дитинстві особистості та розвитку відповідних типових рис характеру, таких як відчуття провини і відчуття власного безсилля, що призведе до формування вже потенційної особистості- жертви та людини, на яку вже не можна буде розраховувати у критичній ситуації. Окрім такого відхиленні від норми у психіці у свідків формується вже потенційне сексуальне відхилення  — «жертви».

Щодо самої жертви, то тут взагалі необхідно згадати наше шкільне життя, коли завжди діти знаходили об’єкт для постійного знущання та цькування. При цьому іноді доводилося переходити із школи в школу, та навіть змінювати місце проживання, якщо мова йшла про невеликий населений пункт. А якщо ані батьки, ані вчителі не втручались у подібного роду «розбірки», тоді дитина, яка залишалася сам на сам із такою проблемою, нерідко закінчувала своє життя самогубством..

#ГЕНЕЗИС

До причин, які призводять до формування булінгу, належать: людська нерівність, нетолерантність суспільства (у тому числі й суспільні стереотипи), сімейне виховання (насилля в родині, авторитарний стиль виховання, гіперопіка над дитиною, відсутність комунікації «батьки-діти»), формування ієрархії в дитячому колективі, ставлення до насилля у самому суспільстві. До основних видів булінгу відносять шкільне цькування та булінг на роботі. І якщо булінг на роботі виникає вже серед сформованих особистостей та й тут вже жертва самостійно може звернутися до правозахисних органів, то про булінг у школі необхідно говорити вголос, долучаючи до обговорення цієї проблеми вчителів та батьків.

#ШКОЛА

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Булінг сьогодні – це вже соціальна проблема всього світу, яка швидкими темпами розвивається протягом останніх ста років, проте до кінця ще й досі не вивчена головна причина, яка спонукає дитину до такого прояву агресії. Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Перші ж публікації про це страшне явище в Україні з’явилися в нашій країні у 2005 році.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки.

ОЗНАКИ ШКІЛЬНОГО БУЛІНГУ:

  • систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
  • задирство;
  • фізичні і психічні приниження;
  • різного виду знущання;
  • бойкот та ігнорування;
  • псування особистих речей та ін.

#КІБЕРБУЛІНГ

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі у сучасному інтернет світі. Новітній їхній «винахід» — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації, включаючи телефонні дзвінки та погрози чи залякування у соцмережах. Щодо цього явища, яке набирає обертів в Україні, вже час говорити про нього, як про одне із різновидів кібертероризму. І це явище вже повинно бути викоренено за допомогою волевиявлення на держаному рівні. Проте і батькам необхідно, так само як і вчителям, говорити про цей різновид цькування вголос і загострювати увагу дітлахів на тому, що інформаційних простір насичений дуже часто неперевіреною інформацією, а спілкуванню у соцмережах повинно бути приділено особливої уваги, щоб дитина, у разі отримання незрозумілих повідомлень, зверталась до батьків.

#КЛАСИФІКАЦІЯ

Дослідники цього явища пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як новий соціально-психологічний процес.

«Агресори відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють» — описує головні риси булі норвезький психолог Д. Ольвеус – «Агресори часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів), вони не виявляють співчуття до своїх жертв; якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших

#ОЗНАКИЖЕРТВИ

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

  • полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
  • часто тривожні;
  • невпевнені в собі;
  • мають низьку самоповагу;
  • схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
  • часто не мають жодного близького друга;
  • якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх однолітків.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

# МОТИВАЦІЯ

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

#ЩОРОБИТИ

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

#ЗРОБИСАМ

Отже наші рекомендації з поведінки для дітлахів більш старшого віку, які зіштовхнулися з боулінгом:

  • Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
  • Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
  • Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
  • Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
  • Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

#УКРАЇНА

Зовнішність, вимова, поведінка, успіхи в навчанні, статки родини — все це може стати причинами цькування дитини.

Україна — в першій десятці країн Європи за його поширеністю з-поміж 11-15-річних школярів. Вона залишила далеко позаду не лише найбільш соціально благополучні Данію чи Норвегію, але й, приміром, Угорщину та Грецію. Такі дані наводить ВООЗ.

Торік 67% українських дітей або були жертвами, або кривдниками, або свідками булінгу, за даними ЮНІСЕФ. Чверть із них безпосередньо зазнали цькувань. 48% цих дітей нікому не розповіли про пережите.

#США

Проблеми у дітей в американських школах такі ж, як і скрізь. Одна з них — булінг. Але, на відміну від наших шкіл, де проти булінгу нічого не робиться, в США школи проводять цілі програми проти залякування і знущань одних дітей над іншими.

Точну цифру назвати важко, але вважається, що серед американських дітей більше 13 мільйонів, в тій чи іншій мірі, виявляються жертвами булінг (слово увійшло в російську мову, запозичене від англійського bullying і завдяки британському журналісту Ендрю Адамсу).

У Нью-Йорку, наприклад, міська влада виділила $ 8 млн спеціально для того, щоб приборкати в школах булінг. Проблема  привернула увагу після недавнього інциденту в Бронксі, коли старшокласник, якого постійно дошкуляли расовими і гомофобськими репліками, не витримав і накинувся з ножем на своїх мучителів, вбив одного і тяжко поранив іншого.

Гроші, виділені на нову програму, дозволять проводити в громадах семінари з попередження знущань в школах, організовувати учнівські клуби, надавати психологічну допомогу. До 2019 року буде створено онлайн-портал для батьків, на якому можна буде розміщувати скарги з приводу випадків булінг. Якщо дитина піддавався знущанням неодноразово, він має право на переклад в іншу школу. В Бронксі, наприклад, після недавнього трагічної події понад 20 школярів відразу попросили, щоб їх перевели.

#РОЗУМІННЯ

Для того, щоб вірно вибудовувати розмову із школярами, та й не тільки, на тему булінгу, необхідно щоб крізь всю розмову та всі головні аргументи проходило червоною ниткою головне – справа не в тому, хто є жертвою, а справа в тому, хто є агресором. І саме з цього необхідно починати розуміння цього швидко поширюваного явища.

А для самих батьків, необхідно вже давно випасти із лав соціальних мереж та почати придивлятися та прислухатися до своїх дітлахів, аби вчасно побачити непритаманні для своєї дитини риси у поведінці, які вказують на ознаки булінгу, як із ознаками жертви, так із ознаками агресора.

Ігор Мізрах спеціально для журналу РЕЙТИНГ

Посилання на сайт: ratingua.net

Посилання на сторінку фб: @ratingnewsmagazine


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Конфликт между Чечней и Ингушетией, возникший из-за установления административной границы между регионами, может перерасти в войну. При этом российские власти продолжают закрывать глаза на ситуацию.

Об этом заявил российский политик, президент общероссийского движения «Союз правых сил» Леонид Гозман в блоге на радиостанции «Эхо Москвы».

По его словам, сейчас в столице Ингушетии Магасе тысячи людей вышли на акцию протеста, чтобы не отдавать свою землю Чечне. Митингующих поддерживают также местные полицейские, «послав подальше» ставленника Кремля генерала Юнус-Бека Евкурова.

Политик обратил внимание, что президент России не прервал визит в Индию из-за ситуации в Ингушетии, чтобы урегулировать конфликт: «Вы можете представить себе президента США, который вел бы где-то переговоры, когда губернатор Луизианы грозил бы войной Техасу?».

Гозман заявляет, что российские власти продолжают игнорировать конфликт, который с минуты на минуту может перерасти в войну. Информация об этом даже не появляется на федеральных каналах — там лишь «Порошенко, русофобия и гадящая уже который век англичанка».

Как известно, в конце сентября лидеры Чечни и Ингушетии подписали соглашение о границе между республиками. Это соглашения устанавливает четкую границу между двумя субъектами РФ, чего не было со времен распада Чечено-Ингушской АССР в 1991 году.

inforesist.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В первой части я (немного эмоционально, но так как вижу) объяснил, почему нынешний руководитель Укрпочты Игорь Смелянский допускает шантаж всей страны невыплатой пенсии с 1 января 2019 года. 

А теперь, без эмоций, хочу поговорить об этом конкретнее, и развеять некоторые мифы.

Давайте начнем с утверждения, что:
“Последний раз тарифы по доставке пенсий пересматривались в 2004 году».

Да, с 2004 года тариф на доставку пенсии Укрпочтой действительно не менялся, и от размера пенсии он составлял:
– 0,79 % для жителей городов, и
– 1,56% — для жителей сел.
Но что это значит в деньгах?
Давайте посчитаем.

Согласно официальной статистике, средняя пенсия в 2004 году в Украине составляла 137 грн, и при курсе доллара в 5,35 это было –
25,6 $.

По данным Пенсионного фонда по состоянию на январь 2018 года средняя пенсия достигла 2 480 грн. При курсе (на сегодня, в январе было меньше) доллара в 28 грн получается – 88,6 $.

ПОЭТОМУ, ВНИМАНИЕ!
В независимости село это или город,
за счет повышения размера пенсии,
рост оплаты Укрпочте услуг за доставку пенсии с 2004 года на начало 2018 года в денежном выражении составляет – в 3,5 РАЗА!
Можете считать по-разному, получится то же.

Теперь несколько слов про «значимость» Укрпочты в выплате пенсий.
А какова вообще ее доля?

По состоянию на 1 сентября 2018 года доля выплаты пенсии через банки и отделения Укрпочты составляет:
– банки 6 953,9 тыс. человек – 61,6 %
– почта 4 346,6 тыс. человек – 38,4 %.

Вы слышали, чтобы банки жаловались, что они «должны» выплачивать пенсию?
Думаю, что не слышали, бо «дурних нема».

Конечно, можно возразить, что почта доставляет деньги пенсионеру в квартиру (дом).
Доставляет?

Вот давайте честно.
Вся новая политика Укрпочты, вся ее «новая модель», когда пенсионеры в Черниговской области ждут по несколько часов приезда машины возле сельсовета, когда больше нет в селе своего почтальона, которая всегда приходила к людям – это адресная доставка пенсии?
Да с такой моделью, тариф нужно понижать, а не повышать.
____________________________

Проведу черту.
Просто хочется «отделиться» от того, что происходит сегодня в Укрпочте, и того, что нужно сделать.

Но сначала нужно понять, в каком состоянии сегодня предприятие находится.
Скажу коротко.
Поднятие минимальной зарплаты с 1 января 2019 года – это КОНТРОЛЬНЫЙ ВЫСТРЕЛ В ГОЛОВУ УКРПОЧТЫ!

А «Закон о трех посылках»? – это второй контрольный выстрел!

Можно даже сказать, что Игорь и не виноват в том, что светит Укрпочте?
Да, можно. если не помнить о другом.

СМЕЛЯНСКИЙ РАБОТАЕТ УЖЕ БОЛЬШЕ ВСЕХ СВОИХ«ПОПЕРДНИКІВ»!
Википедия:
• Кравец Игорь Васильевич (май 2008 года — 16 апреля 2008 года)
• Замковая Таисия Фёдоровна (17 апреля 2008 года — 6 апреля 2010 года)
• Заяц Евгений Иванович (7 апреля 2010 года[8][9] — 1 марта 2012 года)
• Плотникова Оксана Николаевна (2 марта 2012 года[10] — 14 июня 2013 года[11])
• Кривенко Константин Евгеньевич (17 июня 2013 года — 18 марта 2014 года)
• Солод Валерий Викторович — и. о. генерального директора (19 марта 2014 года[12][13] — 8 апреля 2014 года)
• Панькив Михаил — и. о. генерального директора (9 апреля 2014 года[14] — 19 декабря 2014 года)
• Ткачук Игорь Витальевич — и. о. генерального директора (20 декабря 2014 года — 20 апреля 2016 года)
• Смелянский Игорь — генеральный директор (20 апреля 2016 года[15] — по настоящее время)

Получается, что Игорь работает 2,5 года!
И может он думает, что до него проблем не было?

Были, и этих проблем было море…
Но они решались.
И автоматизацию отделений 1-2 групп, и передвижные отделения, и контейнерные перевозки, и развитие почтовой марки с филателистическими выставками и
многое другое было сделано до приходя Смелянского.

А он даже не может признать это…
Пользоваться успехами других может, а сказать им спасибо – нет.
Вообще-то это все, что нужно знать об Игоре.
_____________________________________________

Состояние Укрпочты критическое.
Наблюдательный совет должны были «объявить» еще 12 сентября.
Но тишина.
В нормальной стране эту власть за молчание уже бы давно «вывернули» наизнанку.
Но мы позволяем им молчать.
Пока.
Пока позволяем.
Давай, Игорь, не плати пенсию…

______________________________________________
А что нужно сделать – в следующей статье.
Там и объясню, почему Последняя осень.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO